Obecný dokument
Veřejné
Журнал «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ». № 1 (55), 2021
Повний текст випуску (PDF, 194 с.).
- Nahráno uživatelem
- CaptainArchivarius
- Přidáno
- 12 říj 2026
- Aktualizováno
- 13 říj 2026
- Použité úložiště
- 12 MB
Práva a informace o zdroji:
Otevřená licence / Public domain · CC BY-NC-ND 4.0reabit.org.ua
stránku 35 / 194
Přepis
Textová vrstva PDF68 Богдан Зек Нацистські злочинці на службі у МДБ–КДБ: волинський слід 69
Оперуповноважений Любешівського райвідділу НКВС Ва- у лавах УПА та дочка Текля, яку арештували ще до затримання
силь Жарносенко також стверджував, що Корнелюк у винищу- батька. Хоча Корнелюк і почав співпрацювати із представника-
вальній групі не проявляв активності. Навпаки, під час зіткнень ми комуністичного режиму, донька продовжувала відбувати
з повстанцями, вів себе як боягуз130. Незважаючи на негативні покарання.
характеристики, Корнелюк продовжував виконував обов’язки Після звільнення у квітні 1953 р. Корнелюк усвідомлював,
командира винищувальної групи до травня 1948 р. Його кар’єра що повертатися назад не варто, адже вся округа знала про його
рухалася вгору. Очевидно, не останню роль у цьому зіграла про- злочини і налагодити життя буде дуже проблематично.
текція співробітників місцевого апарату держбезпеки. Я. Кор- Корнелюк приїхав у Залухів і впродовж двох тижнів мешкав
нелюка призначили заступником голови колгоспу у с. Велика у будинку одного із колишніх бійців його винищувальної гру-
Глуша Любешівського району131. пи136. У липні 1953 р. він виїхав до с. Аджамка (нині Кропивниць-
Відчуття безкарності і вседозволеності рано чи пізно мали кий р-н Кіровоградської обл.)137. Він написав листа у Залухів і
досягти певної кульмінації. Цей день настав 28 грудня 1949 р., просив не повідомляти нікому його адресу138. Однак, надовго
коли Корнелюк разом з головою сільради і його заступником, там не затримується і в лютому 1958 р. переїхав до м. Чорногор-
перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, взяли зброю і ви- ка Хакаської області Росії до своєї репресованої родини. У берез-
рішили покарати селян, які, на їхню думку, не виконували норм ні вони переїхали до с. Биря Красно-Туранського району Крас-
лісозаготівлі. У результаті троє представників радянської влади ноярського краю Росії. Однак, вже у серпні Корнелюк разом із
влаштували банальний грабіж та мало не вбили одного із селян: новою дружиною знову переїздить до м. Туран Тувінської авто-
стріляли, але не влучили132. Усі троє були покарані 5 роками номної області Росії139, де й був арештований 27 лютого 1959 р.
позбавленням волі із збереженням громадянських прав133. Кор- Для проведення подальших слідчих дій його перевели до Луць-
нелюк відбував покарання у Київській області та був звільне- ка 16 квітня того ж року140. Як було зазначено, А. Кошелюка
ний за амністією вже у квітні 1953 р.134 Зважаючи на зловживан- арештували раніше – 26 серпня 1958 р.141 Відтак, доля знову
ня службовим становищем, розбій і час, коли це сталося, вирок звела їх разом.
суду видається лояльним. Як термін, так і місце покарання (не Судовий процес
на далекій Півночі) можуть свідчити про певні заслуги Корне- Після розслідування кримінальна справа була передана до
люка перед радянською владою. суду, який тривав упродовж 22–24 липня 1959 р.142 і був вис-
Варто зазначити, що покарали не лише Корнелюка, але і вітлений у місцевій пресі143. Зважаючи на розлогий судовий
його сім’ю – дружину із дочкою і сином депортували як членів процес, зупинимося лише на окремих моментах.
родини учасника ОУН, майно конфіскували135. Правом наданого
імунітету перед каральною машиною не встигли скористатися 136
ГДА СБ України, м. Луцьк, спр. 21695, т 6, арк. 157.
ще двоє дітей Корнелюка – син Василь («Груша»), який загинув 137
Там само, т 5, арк. 22.
138
Там само, т. 6, арк. 157.
130
ГДА СБ України, м. Луцьк, спр. 21695, т. 7, арк. 72. 139
Там само, т. 5, арк. 22.
131
Там само, т. 5, арк. 22. 140
Там само, т. 7, арк. 154.
132
Там само, т. 7, арк. 131. 141
Там само, арк. 142.
133
Там само, арк. 131–132. 142
Там само, арк. 211 зв.
134
Там само, т. 5, арк. 23. 143
Радченко Н. Катюгам – по заслузі! // Радянська Волинь. – 1959. – 29 лип-
135
Там само, т. 7, арк. 133. ня. – С. 4.
Všechny strany · 194
- 1
- 2
- 3
- 4
- 5
- 6
- 7
- 8
- 9
- 10
- 11
- 12
- 13
- 14
- 15
- 16
- 17
- 18
- 19
- 20
- 21
- 22
- 23
- 24
- 25
- 26
- 27
- 28
- 29
- 30
- 31
- 32
- 33
- 34
- 35
- 36
- 37
- 38
- 39
- 40
- 41
- 42
- 43
- 44
- 45
- 46
- 47
- 48
- 49
- 50
- 51
- 52
- 53
- 54
- 55
- 56
- 57
- 58
- 59
- 60
- 61
- 62
- 63
- 64
- 65
- 66
- 67
- 68
- 69
- 70
- 71
- 72
- 73
- 74
- 75
- 76
- 77
- 78
- 79
- 80
- 81
- 82
- 83
- 84
- 85
- 86
- 87
- 88
- 89
- 90
- 91
- 92
- 93
- 94
- 95
- 96
- 97
- 98
- 99
- 100
- 101
- 102
- 103
- 104
- 105
- 106
- 107
- 108
- 109
- 110
- 111
- 112
- 113
- 114
- 115
- 116
- 117
- 118
- 119
- 120
- 121
- 122
- 123
- 124
- 125
- 126
- 127
- 128
- 129
- 130
- 131
- 132
- 133
- 134
- 135
- 136
- 137
- 138
- 139
- 140
- 141
- 142
- 143
- 144
- 145
- 146
- 147
- 148
- 149
- 150
- 151
- 152
- 153
- 154
- 155
- 156
- 157
- 158
- 159
- 160
- 161
- 162
- 163
- 164
- 165
- 166
- 167
- 168
- 169
- 170
- 171
- 172
- 173
- 174
- 175
- 176
- 177
- 178
- 179
- 180
- 181
- 182
- 183
- 184
- 185
- 186
- 187
- 188
- 189
- 190
- 191
- 192
- 193
- 194