Журнал «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ». № 1 (55), 2021

342 Роман Подкур Інформаційно-аналітичні документи ГПУ УСРР про Голодомор 343 згадувалися лише як один із видів джерел для написання квалі- джерел для ілюстрації жахливого перебігу Голодомору у числен- фікаційної наукової роботи. них наукових працях та науково-документальних збірниках. Однак при використанні чи аналізі інформаційного потен- Основний об’єм інформації збирався і первинно опрацьову- ціалу документів органів державної безпеки малодослідженою вався на районному рівні і спрямовувався керівництву секто- темою залишався механізм створення інформаційно-аналітич- ру ГПУ УСРР, зі 1932 р. – до обласного відділу ГПУ УСРР. Процес них документів. Тому метою даної статті стало дослідження інформаційного забезпечення співробітниками органів дер- процесу створення інформаційних документів органів держав- жавної безпеки партійно-радянського керівництва всіх рівнів ної безпеки про Голодомор 1932–1933 рр. був складним через постійні структурні реорганізації, що часто При опрацюванні документів органів державної безпеки ко- накладалися на проведення адміністративно-територіальних муністичного режиму варто погодитися із думкою Г. Папакіна, змін. Так, згідно з постановами ЦВК і РНК СРСР від 23 липня який запропонував класифікувати документи комуністичних 1930 р. «Про ліквідацію округів» і ВУЦВК та Раднаркому УСРР спецслужб згідно провінієнц-принципу на: 1) джерела, ство- від 2 вересня 1930 р. «Про ліквідацію округів і перехід на двосту- ренні спецслужбами і 2) зібрані ними упродовж їхньої діяль- пеневу систему управління», округи в Україні скасовувалися8. ності із інших документостворювачів. Він також запропонував Уся територія республіки розподілялася на 503 адміністратив- концепцію класифікації документів спецслужби згідно першої них одиниці: 484 райони (замість 6809), 18 міст республікан- групи: за авторством і метою. Останнє повинно було поясню- ського підпорядкування і АМСРР (до якої входило 11 районів). вати ціль створення цього документу і його подальшу роль в Отже, кількість районів значно зменшувалася, а площа кожно- ухваленні рішення вищого партійно-радянського керівництва го з них збільшувалася. різного рівня. Ним же були запропоновані основні види таких У кожному районі передбачалися відповідні органи держав- джерел офіційного (службового, інституційного) походження: ного управління, мережа партійних комітетів КП(б)У, райвідділ ідеологічні, директивні, організаційно-розпорядчі, планові, міліції тощо. Але місцеві відділення та апарати державної безпе- ки мали дещо іншу структуру. В окремих районах було створено звітні, інформаційно-аналітичні документи, офіційне листу- районні відділення ГПУ УСРР (три–чотири штатні одиниці), в вання, різноманітні матеріали агентурної діяльності, обліково- інших – діяли лише районні апарати – районний уповноваже- контрольні, слідчі, судові документи. Їх доповнюють джерела ний ГПУ та його помічник. другої групи, тобто зібрані (вилучені) документи неофіційного Така дислокація місцевих чекістських органів зумовлюва- походження – приватні листи, записки, щоденники, спогади, які лася наявністю стратегічно важливих об’єктів (залізничних відклалися, здебільшого, як докази контрреволюційної діяль- станцій, комунікацій, підприємств) або розселенням етнічних ності у архівно-кримінальних справах. груп, близькістю державного кордону, «повстанськими» тра- Оскільки проблема інформаційного потенціалу документів диціями тощо. Окремі райони, де були відсутні об’єкти, «гідні органів державної безпеки про Голодомор 1932–1933 рр. надто оперативного обслуговування», називали «відкритими» через широка для статті, тому проаналізуємо механізм створення відсутність районного апарату. Співробітник найближчого су- інформаційних доповідних записок. Це зумовлено, по-перше, значною кількістю таких документів, що зберігаються у Галузе- 8 Збірник законів та розпоряджень робітничо-селянського уряду Украї- вому державному архіві Служби безпеки України та його регіо- ни. – 1930. – № 14. – Ст. 141. – С. 449–453; № 23. – Ст. 225. – С. 687–714. нальних підрозділах, архівосховищах центральних та обласних 9 Нові адміністративні райони УРСР: Статистичний довідник. – Харків: архівів. По-друге, документи цього виду стали одним із головних Господарство України, 1930. – С. 5.