Журнал «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ». № 1 (55), 2021

82 Віта Лісова Реалізація принципу гласності у діяльності Комітету держбезпеки 83 ширення п’ятого управління КДБ СРСР – головного підрозділу Занепокоєння чекістів викликала також інформаційна ситу- у структурі органів держбезпеки по боротьбі з ідеологічними ація за кордоном, де начебто посилювалися наклепницькі кам- диверсіями. Якщо спочатку до нього входило 6 відділів, то в панії, спрямовані на зниження значущості нового партійного роки перебудови їх кількість зросла до 15. У 1980-ті рр. штат курсу. Тим паче, що такі «шкідливі» думки могли просочитися управління союзно-республіканського відомства налічував до радянських громадян. Тому КДБ УРСР отримав доручення у понад 400 співробітників. Усього ж у його складі нараховува- другому кварталі 1986 р. розробити та провести конкретні ко- лося майже 2,5 тис. осіб13. рективи з активізації участі у контрпропагандистській роботі, Слід зазначити, що роботі п’ятого управління приділено а по суті посилити пропагандистський вплив на закордонного значну увагу у спогадах М. Голушка, зокрема у контексті бо- споживача. Загалом же упродовж півроку підрозділи держбез- ротьби КДБ із національно-визвольним рухом. Але у книзі по- пеки республіки мали доповнити 10 довготривалих операцій із всякчас повторювалися радянські наративи, тому ці мемуари «донесення до правлячих кіл та спецслужб супротивника думки можна розглядати як елемент сучасної інформаційної війни щодо безперспективності використання закордонних ОУН у російських спецслужб проти України14. підривній діяльності проти СРСР, недопущення об’єднання Отже, у роки перебудови КДБ СРСР зіткнувся з дилемою: з оунівців із сіоністами, посилення протиріч у націоналістичному одного боку, він мав забезпечувати втілення курсу партії на середовищі за кордоном, відриву рядової еміграції з-під впливу наццентрів»16. демократизацію і гласність, демонструючи при цьому власну відкритість, а з іншого – всіляко боровся з неминучою активіза- Крім того, відомству належало підвищити дієвість профі- цією суспільно-політичних процесів та реальними демократич- лактичних заходів й активізувати участь у виховній функції ними перетвореннями в країні. Особливу стурбованість органів держави: долучатися до здійснюваного партійними органами державної безпеки викликала ситуація у радянській Україні. патріотичного та інтернаціонального виховання громадян17. Саме у такій тональності 27 березня 1986 р. пройшла коле- Тема ідеологічного протистояння була однією із централь- гія республіканського відомства «Про практичні заходи органів них на зборах політичного активу КДБ СРСР 31 березня 1986 р., КДБ УРСР із виконання завдань згідно рішень XXVII з’їзду де йшлося про розгортання «гострої боротьби за свідомість КПРС». Вона затвердила перелік організаційних заходів, що людей, їхнє світосприйняття». За твердженням керівництва передбачали підпорядкування всієї оперативно-службової ді- Комітету, пропагандистські служби Заходу та закордонні цент- яльності цілям підвищення розвідувальної, контррозвідуваль- ри ідеологічної диверсії для підриву соціально-політичного ної роботи, забезпечення безпеки держави та суспільства від устрою та «ідейної єдності суспільства» широко використову- підривних дій супротивника. Одним із провідних завдань для вали «націоналістичні упередження і релігію». Відповідно від українських кадебістів лишалася наступальна боротьба на ідео- органів державної безпеки, й особливо п’ятого управління, ви- логічному фронті, де головними ворогами визначили іноземні магали більш активних та прицільних дій: частіше організову- спецслужби, оунівські, сіоністські, клерикальні та інші «підривні вати контрпропагандистські заходи із викриття противника, а центри, що інспірували на території республіки виникнення також із «правильних» позицій інформувати світову гро- антирадянського підпілля»15. мадськість про події у Радянському Союзі. Значна увага при- 13 Даниленко В. Україна в 1985–1991 рр.: остання глава… – С. 72–73. 14 Голушко Н. В спецслужбах трёх государств. 16 ГДА СБ України, ф. 9, оп. 1, спр. 437, арк. 150. 15 ГДА СБ України, ф. 9, оп. 1, спр. 437, арк. 139–150. 17 Там само, арк. 153–154.