Журнал «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ». № 1 (55), 2021

286 Ксенія Кузіна Удаваний сміх: образ ВЧК/ОГПУ/НКВД … 1920–1930-ті рр. 287 У стенограмі виступу зафіксована схвальна реакція присутніх 1) Щодо моїх заяв на Карпова люди мають різні думки: одні ствер- на з’їзді слухачів – «гучний сміх», «загальний сміх». Отже, пуб- джують, що це чиста брехня, а інші говорять, що це найбруд- лічним висміюванням засуджувалися дії, які виходили за межі ніший наклеп. 2) Тільки-но подумай, Маріє, яка прикрість. Я написав заяву на дозволеної норми. Крім того, цей гумор був артикульований Галкіна, а виявляться, у Балкіна кімната більше. безпосередньо владою і виступав «корелятором соціальної 3) Товариші судді, як я міг написати 75 заяв, коли у нас в установі зверхності», а жарти у цьому випадку були «актом принижен- працює всього 63 особи. ня або соціальної ізоляції»59. Темі доносів та наклепів присвячена комедія радянського Жданов апелював до таких літературних сатиричних пер- білоруського письменника та драматурга Кіндрата Кропиви – сонажів (типів), як Собакевич із «Мертвих душ» Миколи Гого- «Хто сміється останнім» (1939)62. Події відбуваються в інсти- ля, проводячи паралелі між наклепниками, які писали заяви на туті геології, де спокій у науковому колективі порушує пліткар партійців, та поміщиком, який буквально у кожному вбачав та підлабузник Зьолкін. Центральним негативним персонажем шахрая та розбійника. Подібне запозичення у черговий раз цієї комедії є директор інституту Горлохвацький, який теро- підкреслювало, що така поведінка була пережитком дореволю- ризує наукового співробітника Тулягу і примушує останнього ційного минулого: написати замість себе наукову роботу, маніпулюючи його стра- «Вочевидь, праправнуки Собакевича дожили й до наших днів, хами через надзвичайну схожість із колишнім денікінським подекуди навіть пробралися у партію. Треба взяти міцнішу мітлу та вимести з нашого дому таке сміття»60. полковником. Образ Горлохвацького постає як образ ворога, який підступно проліз до лав радянських вчених. Будучи не- Ця промова дала сюжет для карикатури А. Каневського уком, він шкодить справжньому вченому – професору Чорно- «Торгівельний будинок спадкоємців Собакевича», надрукова- вусу: поширює плітки про його політичну неблагонадійність, ної у 1939 р. на сторінках «Кро- чинить перепони публікації його книги, телефонує до профко- кодила»61. Це була серія гумо- му педінституту, де вчиться донька Чорновуса, щоб повідоми- ристичних малюнків, об’єднаних ти про батька, який «втягнувся у ворожі справи», намагаючись темою доносу. Донощик, врешті- їй нашкодити. Цей негативний персонаж був згущенням усіх решт, сам опинявся на лаві під- тих рис та характеристик двурушників і ворогів, які згадували- судних і був відправлений за гра- ся у постановах 1938–1939 рр., його дії контрастують з заявою ти. У текстових субтитрах, що Сталіна, що «син за батька не відповідає». Чорновуса і Тулягу супроводжували карикатури, «врятувала» січнева постанова 1938 р. «Про помилки парторга- жодного разу не було викорис- нізацій під час виключення із партії…» та голова партосередку Каневський А. «Торгівельний дім тано слово «донос» – натомість Леванович, який зумів розібратися у цій ситуації. Серед персо- спадкоємців Собакевича» «заява», а замість «донощика» – нажів комедії є «людина у формі НКВД», яка з’являється лише [фрагмент] (1939 р.). «наклепник»: один раз у першому акті. Шукаючи свого брата з біологічного інституту, він помилково потрапив до інституту геології. Втім, 59 Цит. за: Kuipers G. The sociology of humor. – P. 383. його появу та наміри неправильно зрозумів наклепник Зьолкін, 60 Доклад тов. Жданова // XVIII съезд Всесоюзной коммунистической партии (б). 10–21 марта 1939 г. Стенографический отчёт. – М.: ОГИЗ, 62 Крапіва К. Хто смяецца апошнім (Камедыя ў трох актах). – Режим дос- 1939. – C. 522. тупу: https://coollib.net/b/259327-kandrat-krapiva-hto-smyaetstsa- 61 Крокодил. – 1939. – № 11. aposhnim/read.