Журнал «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ». № 1 (55), 2021

344 Роман Подкур Інформаційно-аналітичні документи ГПУ УСРР про Голодомор 345 сіднього районного відділення ГПУ УСРР створював та конт- організовано 7 нових районних відділень, Донецькому – 3, Київ- ролював декілька агентурних мереж, аналізував зібрану інфор- ському – 22, Дніпропетровському – 7, Одеському – 11, Вінниць- мацію, за необхідності вживав оперативних заходів. кому – 14, Житомирському – 2, Полтавському – 13, Сумському – В умовах проведення адміністративно-територіальної ре- 13, Молдавському відділі ГПУ УСРР – 2, у 19-му Олевському форми 1930 р. ситуація практично не змінилася. Голова ГПУ прикордонному загоні – 1, 20-му Славутському прикордонно- УСРР В. Балицький у вересні 1930 р. заявив: му загоні – 1, 21-му Ямпільському прикордонному загоні – 3, «Загальне положення про Державне політичне управління УСРР, 22-му Волочиському прикордонному загоні – 2, 23-му Кам’я- діюче на підставі постанови ВЦВК і РНК від 13 серпня 1924 р., у нець-Подільському прикордонному загоні – 4, 24-му Могилів- зв’язку з переходом УСРР на двоступеневу систему управління, Подільському прикордонному загоні – 312. не змінюється»10. Формування нових міських відділень ГПУ УСРР відбувало- Але В. Балицький зазначив, що «у разі оперативної необхід- ся після відповідної постанови ВУЦВК про організацію міської ності», згідно з постановою ВУЦВК та Раднаркому УСРР від 2 ве- ради. Так, згідно з постановою ВУЦВК від 4 січня 1933 р. про ресня 1930 р., при районному виконавчому комітеті рад ство- створення Чистяківської міської ради, місцеве районне відді- рюються районні відділення ГПУ УСРР або запроваджуються лення наказом ГПУ УСРР № 59 від 22 лютого 1933 р. було реор- районні уповноважені, а у 18 містах (за особливим списком) – ганізоване у Чистяківське міське відділення ГПУ УСРР13. міські відділення ГПУ УСРР. Так, 27 липня 1933 р., згідно з на- Специфіка оперативної діяльності спецслужб не обмежува- казом ГПУ УСРР № 289 від того ж дня, при формуванні органів лася лише конкретною адміністративно-територіальною оди- місцевої влади новоутворених Ситковецького та Шпиківсько- ницею нижчого рівня (зокрема, районом). Для «оперативного го районів Вінницької області (постанова ВУЦВК від 14 червня охоплення всіх адміністративно-територіальних одиниць і 1933 р.) створювалися відповідні районні апарати ДПУ УСРР. створення міцних оперативних кулаків по боротьбі з контрре- Проте їхня організації не означала суттєвого розширення шта- волюцією і розвідувальною роботою противника», що будуєть- тів. Новостворені райони формувалися за рахунок Брацлавсь- ся не враховуючи меж районів, створювалися секторні апара- кого та Чернівецького районів Вінницької області. Тож діючі ти ГПУ14. Центральний апарат ГПУ УСРР здійснював загальне Брацлавське та Чернівецьке районні відділення ГПУ УСРР були політичне, оперативне та адміністративне керівництво як сек- понижені у статусі й переформовані у районні апарати11. Осо- торами, так і міськими та районними апаратами. Отже, на те- бовий склад, вивільнений з розформованих відділень, був пра- риторії республіки було сформовано 9 секторів з наступною цевлаштований у новостворених районних апаратах. дислокацією: За потреби окремі районні апарати перетворювали на ра-  м. Вінниця (колишні Вінницька, Проскурівська і частини йонні відділення. Так, наказом ДПУ УСРР від 14 квітня 1931 р. Уманської округи); окремі районні апарати було переведено на штат районних від-  м. Дніпропетровськ (колишні Дніпропетровська, Криво- ділень (3 штатні одиниці). Зокрема, у Харківському секторі було різька, Запорізька і Мелітопольська округи);  Житомир (колишні Волинська, Бердичівська округи); м. 10 Лубянка: Органы ВЧК–ОГПУ–НКВД–НКГБ–МГБ–МВД–КГБ: 1917–1991: справочник / под ред. А. Н. Яковлева; авт.-сост. А. И. Кокурин, Н. В. Пет- 12 ГДА СБ України, ф. 9 (УРСР), спр. 286, арк. 51–51 зв. ров. – М.: МФД, 2003. – С. 505. 13 Там само, спр. 666, арк. 64. 11 Галузевий державний архів Служби безпеки України (далі – ГДА СБ 14 Лубянка: Органы ВЧК–ОГПУ–НКВД–НКГБ–МГБ–МВД–КГБ: 1917– України), ф. 9 (УРСР), спр. 666, арк. 78. 1991. – С. 506.