Журнал «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ». № 1 (55), 2021

264 Ксенія Кузіна Удаваний сміх: образ ВЧК/ОГПУ/НКВД … 1920–1930-ті рр. 265 Эмчекою вынянчена [МЧК. – Авт.], Отже, така сатира була досить вибірковою і застосовувала дещо вчера пресмыкавшаяся тварь еще10. іншу оптику до представників владних структур чи номенкла- (2) Мне скверно…, мне худо… тури, залишаючи за кадром недоліки, які перетворилися на Но вдруг, – что за чудо! системні. Так, у 1924 р. (анти)героєм рубрики «Крокодила» – В секунду одну, «Вили у бік» – став колишній агент транспортного відділу ОГПУ Нэпманы в испуге Уссурійської залізниці Полтавський. Можливо, це був єдиний Умчались как вьюга. Обход Ге-Пе-У!11 випадок (принаймні інших не вдалося зафіксувати за матеріа- лами цього гумористичного журналу), коли у саркастичному (3) Хи-хи-хи-с… Пускай свобода, – Снова молвить можно: – «дай»… світлі постав співробітник ОГПУ. Його провина полягала у тому, Снова светлая погода, що він замість чоловічої лазні, скористався жіночою. Жінкам Рысачок и «не рыдай». довелося чекати, доки «їхнє благородіє зволить звільнити лаз- Заживем теперь ребятки, Дни печальные – ау! ню»14. Напевно, це був найбільш безневинний проступок спів- Не попасть бы лишь за взятки робітника органів держбезпеки, який можна було б уявити. У Под перчатки Ге-пе-у12. цьому випадку не відбувалася типізація вад – пияцтво, вседоз- Радянська сатира, імітуючи закони жанру, викривала та воленість та ін. Поза критикою залишалася саме політичне уп- картала не лише відвертих ворогів більшовиків, але й вис- равління та формальні/неформальні стосунки, поведінкові міювала промахи в роботі та поведінкові звички радянських практики та спосіб життя його співробітників, що були дале- службовців та керівників невисокого рангу, робітників та кол- кими від декларованих більшовицькою владою принципів15. госпників. Втім, не варто переоцінювати значення цієї критики, Йшлося виключно про конкретного носія вади, властивого враховуючи, що вона була «продуктом творчості влади». Саме «благородіям», і який контрастував із героїчним образом спів- на цій її особливості акцентував дослідник Євген Добренко, робітника ОГПУ, тиражованим радянськими ЗМІ. Отже, поведін- зазначаючи: ка Полтавського мала сприйматися як відхилення від норми. «сатира не стільки висловлювала невдоволення, скільки мо- Саме таким посилом завершується це повідомлення, наче зас- делювати його прийнятні, або корисні для влади, об’єкти і терігаючи читача від поспішних висновків щодо інших праців- дискурс. Радянська сатира – це невдоволення, яким би його ників політичного управління загалом: хотіла бачити влада»13. «Бажано було б донести до Полтавського думку не виходити за межі пристойного й тим самим не дискредитувати співробіт- 10 Маяковский В. Спросили раз меня: «вы любите ли НЭП?» – «люблю – ників органів ГПУ перед робітничими масами». ответил я – когда он не нелеп» (1922) // В. В. Маяковский. Полн. соб. Надалі жарти, у яких згадувалися співробітники ОГПУ/НКВД, соч.: в 13 т. / АН СССР. Ин-т мировой лит. им. А. М. Горького. – М.: Ху- ставали все більш стриманими, особливо у періоди гучних кам- дож. лит-ра, 1955–1961. Т. 4. паній над ворогами. Іронія, і тим більше сарказм, щодо відом- 11 Атака нэпмачей // Крокодил. – 1922. – № 10. – C. 10. 12 Цит. за: История глазами «Крокодила». ХХ век. Слова. 1922–1937 / ред. А. Яблоков. – М., 2014. 14 Женская баня и ГПУ // Крокодил. – 1924. – № 2. 13 Добренко Е. Гоголи и Щедрины: уроки «положительной сатиры» // 15 Детальніше про спосіб життя співробітників ВЧК/ОГПУ/НКВД див.: Новое литературное обозрение. – 2013. – № 3: – Режим доступу: https:// Тепляков А.Г. Инфернальная карнавализация: «черный юмор» парти- magazines.gorky.media/nlo/2013/3/gogoli-i-shhedriny-uroki- зан и чекистов 1920–1930-х гг. // Идеи и идеалы. – 2013. – № 3 (17). – polozhitelnoj-satiry.html. Т. 1.– C. 105–116.