Журнал «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ». № 1 (55), 2021

370 Інна Мартинчук Антон Олійник: Людина проти тоталітарної системи 371 Сесія Судової колегії в кримінальних справах Рівненського підконтрольних свідків і констатував, що нічим не зміг захис- обласного суду розглядала справу А. Олійника, звинуваченого титися від «зговорених між собою осіб» (док. № 63)14. у вбивстві трьох осіб і співучасть у вбивствах ще семи осіб, з У червні 1966 р. розгорнулася пропагандистська кампанія 22 вересня до 5 жовтня 1966 р. Він був засуджений до розстрі- з перепоховання решток людей, у вбивстві яких звинувачували лу за статтями 54, пункт 1а (зрада батьківщині), 8 (тероризм), А. Олійника. У виданні вміщені фото з поховальних процесій15. 11 (участь у контрреволюційній організації) Кримінального ко- У жовтні 1966 р. Олійник написав касаційну скаргу до Вер- дексу УРСР 1927 р. та статтею 188, частина 1 (втеча) Криміналь- ховного Суду УРСР, у якій знову детально пояснював всі підтасу- ного кодексу РРФСР. вання та фальсифікації, допущені під час слідства (док. № 68)16. Окрема постанова Президії Верховної Ради СРСР від 4 серп- Скарга чітко структурована, неправдиві свідчення один за од- ня 1966 р. щодо незастосування до А. Олійника статей 6 і 41 Ос- ним аргументовано заперечувалися Антоном, що свідчить про нов кримінального законодавства СРСР уможливила смертний його високий рівень інтелектуального розвитку. Однак 6 лю- вирок13. Це суперечило нормам чинного на той час радянсько- того 1967 р. вирок Рівненського обласного суду від 5 жовтня го законодавства, зокрема Закону «Про затвердження основ 1966 р. щодо Антона Олійника був виконаний у Києві. кримінального законодавства СРСР та союзних республік» від Особливої відзнаки заслуговує копітка праця А. Жив’юка 25 грудня 1958 р., який надавав закону зворотної дії лише при над іменним та географічним покажчиками, що значно спро- пом’якшенні покарання (стаття 6). Однак, у статті 41 про щує пошук необхідної інформації у виданні. Окрім того, упоряд- давність притягнення до кримінальної відповідальності, заз- ник до кожного прізвища, яке згадується, навіть побіжно, дає началося, що біографічну довідку у примітках. «особа не може бути притягнута до відповідальності, якщо з дня Слід зауважити, що у виданні є кілька технічних помилок. скоєння нею злочину минули терміни: […] 3) десять років з дня Зокрема, виникає запитання щодо свідчень Л. Лук’яненка про скоєння злочину, за який, за законом може бути встановлене втечу А. Олійника з Дубравлагу. Лук’яненко розповідає про літо суворіше покарання, ніж позбавлення волі терміном на п’ять 1964 р., хоча сама втеча відбулася улітку 1965 р.17 У поданих років». картах переставлені назви та карти Костопільського та Со- Згідно подання Прокуратури СРСР і КДБ, Президія Верховної кальського районів18. Ради СРСР зробила виняток для А. Олійника у частині заміни Можна констатувати, що праця А. Жив’юка дозволяє зрозу- смертної кари позбавленням волі, якщо при розгляді справи міти, чому Антон Олійник – один з сотень тисяч бійців, які бо- судом будуть встановлені його активна антирадянська і теро- ролися за свободу, за свою національну державу, виявився на- ристична діяльність й особиста участь в убивствах радянських стільки небезпечним для більшовицького режиму. Вважаємо, людей у період 1944–1947 рр., оскільки за ці злочини в той час що науково-документальна книга «Антон Олійник: Нескорена могла бути призначена смертна кара. Таким чином, підзакон- мрія» буде корисна дослідникам українського національно- ний акт мав більшу вагу, аніж закон. визвольного руху, вчителям, студентам, краєзнавцям, всім, хто Антон боровся за життя всіма можливими способами – скар- цікавиться національною історією. ги, касації та ін. У вересні 1966 р. подав скаргу голові КДБ СРСР 14 Жив’юк А. Антон Олійник: Нескорена мрія. – С. 195. В. Семичастному. У касаційній скарзі докладно розповідав про 15 Там само. – С. 290–294. фальсифікації та підтасовки на слідстві та суді, вказував на 16 Там само. – С. 222. 17 Там само. – С. 27. 13 Жив’юк А. Антон Олійник: Нескорена мрія. – С. 187 18 Там само. – С. 297.