Журнал «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ». № 1 (55), 2021

56 Богдан Зек Нацистські злочинці на службі у МДБ–КДБ: волинський слід 57 порозбивали вікна та печі55. Їхні родини, ймовірно, не постраж- Після знищення села ратнівська поліція прибула на хутір дали, бо вчасно заховалися. У зв’язку з тим, що сім’ї стали за- Запіддя Кортеліської сільради, де переховувалися деякі меш- ручниками протистояння, конфлікт з місцевими радянськими канці Кортеліс та три радянські партизани60. У результаті пе- партизанами був не стільки світоглядним, скільки мав ознаки рестрілки поліцейські поранили радянського партизана Ксе- особистої помсти. нофонта Гасюка. Він помер через знущання та тортури. Як Участь Я. Корнелюка, у каральній операції у Кортелісах ос- стверджували очевидці, Корнелюк вставляв йому в рот дуло таточно не з’ясована. За свідченням очевидців, його бачили під своєї гвинтівки, пхав мох і болото61, тягав за ноги. Під час пере- час розстрілу з гвинтівкою, коли він їхав до центру села на ве- стрілки отримала поранення 9-річна дівчинка, яку поліцейські лосипеді56. За версією Корнелюка, під час знищення Кортеліс дострелили і кинули у колодязь. Поліцейські спалили всі чоти- 23 вересня 1942 р. його разом із родиною врятував брат дру- ри господарства і повели всіх разом з худобою до Ратного. Однак жини – поліцейський Михайло Горнік57. Сім’ю разом з іншими в урочищі Червінна поліцейських знову обстріляли радянські мешканцями села завели в окремий будинок, де вони перебу- партизани і колона розбіглася62. вали, коли розстрілювали їхніх односельчан. Після страти вони Якщо жорстокість до партизан та їхніх симпатиків стала виїхали до Ратного58. наслідком подій у Кортелісах, де вбили родичів поліцейських, Згідно свідчень Корнелюка у перших групах мешканців то самих німців, ймовірно, звинувачували менше. За час спіль- Кортеліс були розстріляні його матір і рідний брат. За цією ж ного проживання у селі, партизани зблизилися із місцевими версією, у Ратному нацистська адміністрація щодня викликала жителями і те, що вони стали винуватцями трагедії, ще більше Корнелюка і змушувала його вступити у поліцію59. Звичайно, підживлювало бажання помсти. аби мати менше покарання, він міг всіляко заводити слідство в Я. Корнелюк продовжував службу в поліції: виконував на- оману, але факт вбивства його родичів видається цілком оче- кази й ухвалював самостійні рішення. Восени 1942 р. він разом видним. Водночас, Корнелюк і Кошелюк стали очевидцями, а з іншими поліцейськими прибув до с. Самари63, де пострілом із фактично співучасниками сотень смертей у Кортелісах. Це, бе- гвинтівки вбив під час втечі кравця-єврея Хенінберга64. Взим- зумовно, позначилося на їхньому світогляді і життєвих ціннос- ку того ж року Корнелюк також застрелив єврея у Ратному, коли тях. Після вбивства мешканців Кортеліс мотивація їхніх дій останній намагався врятувати своє життя65. могла зводитися до вибору: виконати наказ – вижити, відмо- Узимку 1942–1943 рр. разом з іншими поліцейськими та нім- витися – загинути. цями Корнелюк прибув на хутір поблизу с. Бузаки Камінь-Ка- ширського району, де німець та заступник коменданта Мочічук 55 ГДА СБ України, м. Луцьк, спр. 21695, т. 7, арк. 127. розстріляли 2 жінок та 2 дітей за буцімто зв'язок із партизана- 56 Там само, т. 2, арк. 125. ми66. Узимку 1943 р. група шуцманів, де перебував і Корнелюк, 57 Горнік Михайло Микитович («Орлик») – народився у с. Кортеліси Ратнів- ського р-ну. На початку нацистської окупації перебував у допоміжній 60 ГДА СБ України, м. Луцьк, спр. 21695, т. 5, арк. 156. поліції. Навесні 1943 р. перейшов до УПА. Обіймав посади чотового і 61 Там само, арк. 151. заступника командира сотні. З осені 1944 р. – заступник референта СБ Камінь-Каширського надрайонного проводу ОУН, командир кущової 62 Там само, арк. 125–129. боївки СБ ОУН, господарчий Камінь-Каширського надрайонного про- 63 Ковельський р-н Волинської обл. воду ОУН. За однією з версій, загинув у 1946 р. 64 ГДА СБ України, м. Луцьк, спр. 21695, т. 5, арк. 187. 58 ГДА СБ України, м. Луцьк, спр. 21695, т. 5, арк. 44–47. 65 Там само, арк. 284–288. 59 Там само, т. 7, арк. 254. 66 Там само, арк. 55.