Журнал «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ». № 1 (55), 2021

368 Інна Мартинчук Антон Олійник: Людина проти тоталітарної системи 369  мотив національної свободи – бажання самостійно впевни- ОУН, але факти вчинених ними звірств для слідства були не- тися, наскільки змінилася та чого досягла УРСР за роки ра- відомі»8. дянської влади (в чому переконували «кагебісти»); Тобто, за логікою системи, спочатку можна засудити за при-  мотив особистої справедливості – відплата системі в особі хильність до національної ідеї, а лише потім шукати докази табірної адміністрації за знущання, наругу та цькування за «звірств». «гамбургзьким рахунком»; З поданих у виданні документальних джерел можна відтво-  заповіт для нащадків – приклад непокори і незламності для рити й світоглядну систему А. Олійника. У 1955 р. він написав майбутніх борців за волю4. скаргу першому секретарю ЦК КПРС Микиті Хрущову (док. № 21), Співробітники КДБ постійно вдосконалювали свої методи де докладно описав своє життя, пояснював причину формуван- боротьби з реальними та потенційними ворогами. На думку ня своєї симпатії націоналістам9. Наголошував, що ніколи не А. Жив’юка, саме УКДБ при Раді міністрів УРСР по Рівненській брав участь у бойових сутичках з військами НКВС. Докладно області стало першопрохідцем у проведенні ідеологічних кам- описав труднощі перебування у схроні, немовби намагався вик- паній проти «українських буржуазних націоналістів» та «реак- ликати співчуття до непростих умов проживання повстанців ційних церковників». Чекісти фільмували судові процеси, які під землею10. були відкритими й мали, насамперед, пропагандистський ха- Після першого арешту Олійник очікував на смертну кару, рактер. У 1966 р. слідча група здійснювала кінозйомку «обста- не знаючи, що вона скасована для політичних в’язнів. Після новки й обставин події» у справі А. Олійника, однак «з техніч- третього арешту, коли до смертної кари вже нікого не засуд- них причин фільм виявився неякісним»5. Згодом один з членів жували, він отримав цю міру покарання. слідчої групи у справі А. Олійника – В. Плєшаков – розробляв Слідство використовувало різноманітні методи психологіч- наукову тему «Тактика допиту звинувачених і свідків у спра- ного тиску на Антона Олійника, який відмовлявся співпрацю- вах про масові терористичні акти бандоунівського підпілля в вати. Зреагував же він лише після побачення з позашлюбною 1944–1955 рр.»6. дочкою, про існування якої не знав, власноруч написавши після Для слухачів курсів перепідготовки Київської школи КДБ цього свідчення, які більше схожі на життєвий звіт (док. № 48)11. № 204 підполковником Кислашко була прочитана лекція про Антон розповідає про свій життєвий шлях, детально описує розшук і захоплення колишніх керівників ОУН (на прикладі умови утримання в ув’язненні та всі три втечі з таборів. справи А. Олійника та Р. Семенюка) (док. № 71)7. Цікавими видаються записи А. Олійника, які він робив на Те, що судові процеси над підпільниками мали лише ідео- пароплаві «Чернишевський» під час третьої втечі. Записи були логічну складову і не мали нічого спільного із законністю, вилучені під час арешту і долучені до справи як речові докази. свідчать, власне, документи КДБ УРСР. Так, у подяці В. Плєша- До видання вони не увійшли окремим документом, але подані кову відзначено, що його слідчі заходи А. Жив’юком у примітках як пояснення12. Емоційні рядки ви- «поклали початок для притягнення до кримінальної відповідаль- дають талант письменника, якому так і не судилось відбутися. ності інших терористів, які з ряду причин засуджені за участь в 8 Жив’юк А. Антон Олійник: Нескорена мрія. – С. 33. 4 Жив’юк А. Антон Олійник: Нескорена мрія. – С. 28. 9 Там само. – С. 67. 5 Там само. – С. 33. 10 Там само. – С. 69 6 Там само. 11 Там само. – С. 134. 7 Там само. – С. 240–259. 12 Там само. – С. 152.