Журнал «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ». № 1 (55), 2021

374 Віктор Крупина Бажан О. Петро Шелест: «Вірю в розквіт моєї рідної України…» 375 безпечити злагоджене функціонування, зокрема, Київського культуру й минуле, позиції очільника України під час «Празь- заводу № 473. Його старанність і самовіддана праця конвер- кої весни» 1968 р. тувалася в підвищення – у 1954 р. він повністю перейшов на Постать П. Шелеста як керівника радянської України, роз- партійну роботу. крита у четвертому розділі – «Директор України». Йдеться не «Початок політичної кар’єри» П. Шелеста [розділ 3] О. Бажан лише про нього, але й докладно представлено контекст. Апарат датує 1954–1963 рр. Розпочавши цей шлях у 1954 р. з посади ЦК, постаті помічників Петра Юхимовича та вплив на нього другого секретаря Київського міського комітету КПУ, транзи- його молодшого сина, стосунки центр-регіони, що розкриті у том через посади другого і першого секретаря Київського об- розділі, розкрили доволі непросту атмосферу діяльності пер- ласного комітету КПУ Петро Юхимович потрапив до респуб- шого секретаря ЦК КПУ у 1963–1972 рр. Численні свідчення про ліканського ЦК, який очолив у липні 1963 р. Оцінюючи його стиль керівництва П. Шелеста переконують у тому, що він був характеристику у 1961 р., підписану очільником ЦК КПУ М. Під- вольовим, сміливим, вимогливим керівником, який не терпів горним, дослідник робить слушний висновок: волюнтаризму. Вочевидь, саме директорське минуле сформу- «Репутація міцного господарника, доброзичливі відносини з пер- вало саме таке ставлення до сфери управління, з надважливою шим секретарем ЦК КПУ М. Підгорним сприяли подальшому роллю дисципліни. просуванню П. Шелеста кар’єрними сходинками» [с. 70]. Певне місце в розділі відведено порівнянню двох титанів Власне, цю оцінку можна екстраполювати на весь період сере- політичної історії України пізньорадянського періоду – П. Ше- дини 1950-х – початку 1960-х рр. У монографії докладно опи- леста і В. Щербицького [с. 101–103]. О. Бажан ілюструє, що як сано, як колишній директор авіаційного заводу на нових поса- дисциплінований член КПУ П. Шелест був змушений дотриму- дах мусив займатися і сільським господарством, і реабілітацією ватися «демократичного централізму», тобто коритися волі ЦК жертв сталінізму, і боротьбою з релігією. У підсумку П. Шелест КПРС у найважливіших питаннях, особливому кадровому. Саме перетворився на кваліфікованого управлінця, який добре воло- тому він, зрештою, погодився на призначення В. Щербицького дів ситуацією в усьому господарстві на підконтрольній території. очільником уряду. Посилення статусу останнього, слушно Доречно посперечатися з автором монографії щодо хроно- підсумовує дослідник, призвело до утвердження на республі- логічних меж «початку» політичної кар’єри П. Шелеста. Навряд канському олімпі своєрідного дуумвірату – «тандему політич- чи можна погодитися, що очільник Київського обкому чи сек- них конкурентів» [с. 114]. ретар ЦК КПУ – це посада для новачка. Вочевидь, свою роль у У п’ятому розділі («Учасник “двірцевого перевороту”») про- широкому визначені часових рамок розділу зіграла хронологіч- аналізовано участь П. Шелеста у відстороненні від влади М. Хру- на і тематична окремішність наступного розділу – «Директор щова. Це надзвичайно цікавий епізод, який показує П. Шелеста України», що охоплює контекст і основні події політичної біо- з несподіваного ракурсу. Власне, наприкінці 1950-х – на почат- графії П. Шелеста з 1963 р. до відставки у 1972 р. На нашу думку, ку 1960-х рр. за підтримки М. Підгорного становище першого «початок» слід обмежити 1957 р., коли він очолив Київський секретаря ЦК КПУ було стабільним, він упевнено просувався обком партії. кар’єрними сходами. На сторінках спогадів він неодноразово П’ять розділів рецензованої монографії мають проблемний фіксував доброзичливий стиль керівництва між ними. Утім, характер і присвячені найважливішим подіям чи аспектам полі- П. Шелест активно долучився до антихрущовської змови. Що тичної біографії П. Шелеста – його діяльності як очільника рес- підштовхнуло його до цього кроку, про який він згодом шкоду- публіки, участі у змові проти М. Хрущова у 1964 р., відстоюванні вав? О. Бажан пропонує власне пояснення цієї метаморфози. На актуальних інтересів УРСР, поглядах П. Шелеста на українські думку автора, позицію очільника української парторганізації,