Журнал «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ». № 1 (55), 2021

270 Ксенія Кузіна Удаваний сміх: образ ВЧК/ОГПУ/НКВД … 1920–1930-ті рр. 271 тупні десятиліття і фактично до розпаду Радянського Союзу, представляли собою «образ, лік, ікону, ідол»25. Типаж співробітника ВЧК/ОГПУ/НКВД на карикатурах кон- струювався як героїчний. Як зазначив Є. Добренко, «радянська сатира не так типізувала, скільки стереотипізувати реальність». Головними стереотипними характеристиками, що пов’язува- лися із цим відомством, були захист надбань революції та спра- ведливість у справі покарання порушників закону та ворогів радянського устрою. Попри те, що стилю карикатури властиві прості лінії, ескізні та спрощені фігури, «герої» на цих гуморис- тичних малюнках зображувалися зовнішньо привабливішими за негативних персонажів, переважали їх за розмірами чи стату- рою. Так, художник К. Ротов зробив типізований образ співро- бітника київського ГПУ кольоровим, у той час як непманів – безбарвними, дрібними, схематичними, але наляканими та жа- люгідними26. Карикатури часто супроводжувалися текстовим матеріа- лом, який відігравав важливу роль. Експериментальні дослід- ження психологів, які проводилися наприкінці 1970-х та початку 1980-х рр., довели, що карикатури із субтитрами оці- нювалися як набагато смішніші за карикатури без підписів27 . Це, приміром, могли бути назви карикатур, або цитати із га- зетних повідомлень чи листів дописувачів, що давали привід Ротов К. «Небезпечне відчуття», 1924 р. для появи гумористичних малюнків, або пряма мова головних У 1923 р. з’явилася карикатура М. Чермних із назвою, що персонажів та ін. Текст був не просто коментарем, що розкри- контрастувала із зображенням. Її сюжет та поява на сторінках вав зміст карикатури, але й вагомою складовою образу, що ство- журналу «Крокодил» були пов’язані із проведенням у СРСР рював художник28. сільськогосподарської та кустарно-промислової виставки у Москві у 1923 р. Привітний співробітник ОГПУ щиро частує се- 25 Голомшток И. Соцреализм и изобразительное искусство // Соцреали- лянина, який приїхав на виставку, і ця ідеалістична сцена ніяк стический канон. – СПб.: Академ. проект, 2000. – C. 145. не відповідала назві – «У “катівнях” ГПУ»29. У цьому випадку 26 Крокодил. – 1924. – № 12. художник використав візуальний каламбур – неспівпадіння 27 Hempelmann Ch.F., Samson A.C. Cartoons: Drawn jokes? / V. Raskin (Ed.). The тексту та малюнку, що, власне, створювало комічний ефект. Цю primer of humor research (Humor research; 8). Mouton de Gruyter. – Berlin; карикатуру можна вважати контрвипадом радянської пропа- New York, 2008. – P. 618–619. ганди у бік російської еміграції, яка у першій половині 1920-х рр. 28 Голубев А.В. Советская политическая карикатура 1920–1930-х гг. // вражала європейську спільноту мемуарами про перебування у Российская история. – 2018. – Вып. 6. – C. 84–102. DOI: 10.31857/ S086956870002292-2. 29 Крокодил. – 1923. – № 34.