Журнал «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ». № 1 (55), 2021

80 Віта Лісова Реалізація принципу гласності у діяльності Комітету держбезпеки 81 складові агентурно-оперативної діяльності йшлося на респуб- сової інформації під час здійснення ідейно-виховних та інших ліканській колегії «Про підсумки роботи КДБ УРСР за 1985 р. пропагандистських заходів11. та завдання органів держбезпеки республіки згідно рішень У роки перебудови базовим принципом для відомства за- квітневого та жовтневого (1985 р.) Пленумів ЦК КПРСР» 21 січ- лишалася «опора на маси», а гласність розглядалася як вияв ня 1986 р. Питання щодо перегляду підходів до інформаційно- «активного зв’язку з народом». Коли стара адміністративна сис- пропагандистського забезпечення на ній не обговорювалися9. тема почала руйнуватися, КДБ намагався створити ілюзію су- Свою подальшу діяльність КДБ дещо скоригував після XXVII часної і високоефективної спецслужби, що захищала інтереси з’їзду КПРС. Завдання відомства знайшли відображення у новій громадян й успішно боролася із зовнішніми та внутрішніми програмі партії, політичній доповіді та резолюції до неї. Акцент загрозами. Аби втримати позитивну репутацію у суспільній у роботі Комітету був зроблений на викритті й припиненні ан- думці, Комітет поступово почав приділяти більше уваги сфері тирадянських акцій іноземних спецслужб та охороні держав- зовнішніх комунікацій та іміджевим проектам. Інформування них кордонів. населення про різні аспекти діяльності, роз’яснювальна, загаль- Виступаючи перед делегатами з’їзду, В. Чебриков значну но-профілактична, патріотично-виховна, пропагандистська і увагу приділив темі ідеологічних диверсій, начебто спрямо- контрпропагандистська робота були спрямовані на переконан- ваним проти СРСР ззовні. Він стверджував, що метою такого ня громадян у доцільності існування КДБ, досягненні суспільної втручання був ворожий вплив на думки та настрої радянських підтримки й довіри. Тих, на кого офіційна пропаганда не діяла, людей, підрив їх віри в комуністичні ідеали та повернення про- традиційно записували до «політично незрілих» або «антисо- ти існуючого ладу. вєтчиків», котрі, начебто за вказівками Заходу, намагалися по- Тож у політичній доповіді зазначався тісний взаємозв’язок слабити Радянський Союз через «ідеологічну диверсію». політичної й ідейно-виховної діяльності зі всіма іншими зада- Власне, з «ідеологічною диверсією» радянські спецслужби чами прискорення соціально-економічного розвитку країни, почали боротися практично з моменту захоплення влади біль- що корелювалося зі специфікою роботи органів держбезпеки. шовиками. Ворог їм вбачався звідусіль, а будь-які прояви свобо- Адже ідейне виховання населення завжди становило для ка- ди слова, критика суспільно-політичного ладу, відстоювання дебістів невід’ємну складову забезпечення безпеки держави і національних інтересів відразу ж сприймалися як серйозні заг- суспільства. Про важливість цієї форми впливу на громадян рози тоталітарному режиму. Органи державної безпеки розгля- йшлося на найближчій колегії КДБ СРСР 26 березня 1986 р.10 дали ідеологічну диверсію як одну з основних форм підривної Прямими вказівками щодо організації оперативно-службо- активності іноземних спеціальних служб, їхніх ідеологічних та вої діяльності стали також партійні настанови на розширення пропагандистських центрів, спрямовану на розхитування «со- гласності у роботі державних органів, підвищення поінформо- ціалістичного світогляду радянських людей», формування у ваності населення про ухвалені рішення та хід їхнього вико- громадян «чужих суспільству поглядів і настроїв, підштовху- нання, «загальна демократизація», посилення ролі засобів ма- вання їх до антирадянської діяльності»12. У горбачовський період кількість таких «викликів» перед Комітетом повсякчас зростала. Про це свідчило постійне роз- 9 ГДА СБ України, ф. 9, оп. 1, спр. 437, арк. 36–41. 10 Там само, ф. 13, оп. 1, спр. 812, арк. 9–10; спр. 815, арк. 26–27; Материа- лы ХХVІI съезда Коммунистической партии Советского Союза. – М.: 11 Материалы ХХVІI съезда… – С. 109, 315. Политиздат, 1986. – С. 61, 110, 160–170; Голушко Н. В спецслужбах трёх 12 ГДА СБ України, ф. 13, оп. 1, спр. 826, арк. 13–14; Чебриков В. Перестройка государств. – М.: Кучково поле, 2012. – С. 61 и работа чекистов // Правда. – 1988. – 2 сентября.