Журнал «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ». № 1 (55), 2021

288 Ксенія Кузіна Удаваний сміх: образ ВЧК/ОГПУ/НКВД … 1920–1930-ті рр. 289 поширивши інформацію, що у їхньому інституті працює ворог упереджень накинулася на ворогів радянського ладу. Герой та народу, за яким приходив наркомвнусправець. Видається, що ворог у комічних сюжетах ніби відтіняли один одного. При- цьому сюжету комедії відводиться роль громовідводу – спроба сутність героя на карикатурі чи у сатиричній поезії/прозі зав- зняти відповідальність за перебіг чисток з НКВД, переклавши жди вказувала на переможність ворога, який, у свою чергу, у її на обивателів, які невірно інтерпретували рішення партії, дії цьому жалюгідному статусі був підтвердженням сили та моці цього наркомату та зловживали заявами-наклепами. переможця. До того ж, відбувалася і сама героїзація репресив- Таким чином, сама практика інформування влади через за- них дій. Радянська сатира підтримувала соціальний порядок та яви не засуджувалася. Втім, визначалися певні рамки дозволе- зміцнювала його, вказуючи на неприйнятність або, навпаки, ного і забороненого, зазначалося, які доноси писати не можна, бажаність певних форм поведінки. і на кого писати не треба (відповідно до січневої постанови 1938 р.). Влада намагалася спрямувати потік писання донесень REFERENCES у бік їхньої правдоподібності та достовірності. Завдання са- 1. Berhson, A. (1994). Smikh. Narysy pro znachennia komichnoho. (Ye. Ye- тирика/карикатуриста було показати, де політично корисна remenko, Trans.). Kyiv: Dukh i Litera. [In Ukrainian]. операція (інформування влади про порушення чи злочин) обер- 2. Davies, C. (2014). Political ridicule and humour under socialism. Humour талася на свою протилежність (наклеп). Висміювання доносів Research, 2 (3), pp. 1–27. DOI: http://dx.doi.org/10.7592/EJHR2014.2.3. було відгуком на кампанію 1939 р. щодо засудження «пере- davies. [In English]. гинів» Великого терору та пошуку цапа-відбувайла. Отже, радянський офіційний гумор був одним із аспектів 3. Dobrenko, E. (2013). Gogoli i Shhedriny’: uroki «polozhitel’noj satiry’». Novoe literaturnoe obozrenie, 3: https://magazines.gorky.media/nlo/ широкого потоку пропаганди і мав надати легітимність біль- 2013/3/gogoli-i-shhedriny-uroki-polozhitelnoj-satiry.html. [In Russian]. шовицькому режиму та його структурам. Олександр Герцен – російський публіцист ХІХ ст. – відзначив: 4. Ficpatrik, Sh. (2008). Povsednevnyj stalinizm. Social’naya istoriya Sovetskoj Rossii v 30-e gody: gorod (L. Yu. Pantin. Trans.). Moskva: ROSSPE’N. [In «Примусити сміятися над богом Апісом означає розстригти його зі священного сану у звичайнісінькі бики. Зніміть рясу із мона- Russian]. ха, мундир з гусара, сажу із сажотруса – і вони вже не будуть 5. Golomshtok, I. (2000). Soczrealizm i izobrazitel’noe iskusstvo. In: лякати ані малих, ані дорослих»63. Gyunter, X., and Dobrenko, N. Socialisticheskij kanon. SPb: Akademicheskij У офіційному радянському дискурсі це правило застосову- proekt, pp. 134–145. [In Russian]. валося в інший спосіб. Відомство ВЧК/ОГПУ/НКВД у офіційно- 6. Golubev, A.V. (2018). Sovetskaya politicheskaya karikatura 1920–1930- му гумористичному дискурсі користувалося своєрідним імуні- kh gg. Rossijskaya istoriya. Vol. 6, pp. 84–102: https://russian-history.ru/ тетом і було недосяжним для висміювання чи приниження у S086956870002292-2-1. DOI: 10.31857/S086956870002292-2. [In комічний спосіб. Іронічне ставлення до органів держбезпеки Russian]. СРСР загрожувало б їхньому авторитету і, врешті-решт, – легі- 7. Graham, S. (2003). A cultural analysis of the russo-soviet anekdot (PHD тимності, що було неприпустимим для влади, яка вдавалася до dissertation). University of Pittsburgh. [In English]. репресій проти власних громадян. Відтак «чекісти» поставали 8. Hempelmann Ch.F. and Samson A.C. Cartoons: Drawn jokes? In: Raskin V. у героїчному ареолі у світлі офіційної сатири, яка без жалю та (Ed.). (2008). The primer of humor research (Humor research; 8). Mouton de Gruyter. Berlin and New York, pp. 618–619. [In English]. 63 Герцен А.И. Полное собрание сочинений и писем / под ред. М. К. Лемке. 9. Hrynevych, L.V. (2014). Mekhanizmy masovoho narodovbyvstva: Т. XI, Пгр. 1919. – C. 119. konstruiuvannia «obrazu voroha» v radians’kij politychnij karykaturi