Журнал «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ». № 1/2 (22/23), 2004

440 ВЛАДА І ЦЕРКВА Репресії проти священиків за колишню приналежність до партії «цараністів» також продовжувалися і в 1941 р. вже безпосередньо в умовах воєнного часу. Показовим прикладом цього є справа Пилипа Івановича Бєлінського, священика села Борисівка Татарбунарського району Ізмаїльської області31. 26 червня 1941 р. він був заарештований Татарбунарським РВ НКВС Ізмаїльської області за звинуваченням по ст. 54 −10 ч.1 КК УРСР та у зв’язку з наближенням фронту висланий до Томська, де утримувався в тюрмі № 3. Слідча справа, як і на бага- тьох інших в’язнів, етапованих вглиб країни, була втрачена і слідство розпочалось в Томську лише в січні 1942 р. На Бєлінського завели тю- ремну справу, змусили його написати власноручні покази та на їхній основі завели нову слідчу справу. Те, що така ситуація була типовою для тисяч арештантів 1941 р., відправлених після початку війни в різні віддалені райони кра- їни, свідчить довідка, складена в травні 1942 р., що містить посилання на загальносоюзний відомчий наказ: «... Слідча справа та інші комп- рометуючі матеріали на Бєлінського до цього часу в УНКВС по НСО не надійшли та невідомо, де вони знаходяться... Керуючись наказом НКВС СРСР та прокурора СРСР № 00286/12 сс від 8 лютого 1942 ро- ку, на основі особистої тюремної справи поновити на Бєлінського слі- дчу справу та заново провести розслідування»32. Слідство провели ро- бітники слідчої групи НКВС УРСР, евакуйовані разом з заарештова- ними. Результат їхньої роботи викладений в обвинувальному виснов- ку, затвердженому 23 жовтня 1942 р.: «До встановлення радянської влади в Бессарабії Бєлінський приймав активну участь в діяльності націонал-цараністської партії Румунії... Крім того, являючись служи- телем релігійного культу, виховував населення в дусі відданості ру- мунському буржуазному уряду, захищав румунські закони, які були направлені на придушення демократичних свобод трудящих, а також в національні, історичні та королівські дні, в період богослужіння ви- хваляв румунського короля та його міністрів»33. За це слідчі НКВС вважали за необхідне його розстріляти. Особлива нарада при НКВС СРСР 5 грудня 1942 р. ухвалила ув’язнити Бєлінського у виправно-трудових таборах на 8 років. Відбував покарання в таборах НКВС Новосибірської області та Красноярського краю. Після завершення терміну ув’язнення був залишений в Краснояр- ському краї на засланні. Коли ж в 1956 р. був звільнений, то отримав паспорт «без зняття судимості». Реабілітований 18 травня 1959 р. На фоні численних справ священиків, репресованих за колишню приналежність до румунських партій, виділяється справа Антона Ти-