Журнал «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ». № 1/2 (22/23), 2004

432 ВЛАДА І ЦЕРКВА У свідченнях арештованих присутня невизначеність на зразок: «напевно», «пам’ятається мені», «...у 1928 р. чи в 1929 р.», «...коли був у нього на квартирі, чи в день його іменин, чи в їх парафіяльне свято, точно не пам'ятаю...», «...такий-то, а ім’я та по батькові і де живе не знаю, знає той…» Часто у свідченнях обвинувачуваних повторюються, шаблонні звороти, обтічні й ухильні пояснення, приводяться факти, які не мо- жуть бути злочином. Наприклад, М.Користін в «наговорі» на Крігсма- на, Кристальова та інших свідчить: «Вони здійснювали особливий контрреволюційний вплив на маси через свого приятеля Івана Іванови- ча (прізвища його не знаю), який одного разу, зі своєю антирадянсь- кою ретельністю дійшов до того, що в огорожі архієрейської церкви (вул. Софієвська 7) був заарештований представником ДПУ». І далі. «Таких фактів з контрреволюційної діяльності В.Кристальова, Е.Крігсмана я міг би привести більше, якби мав можливість пригадати і уточнити їх, однак і вище приведеного цілком достатньо(!), щоб про- ілюструвати існування контрреволюційної групи…»9. Слідчі надавали компрометуючі матеріали обвинуваченим, змушували їх підписувати, давати потрібні слідству свідчення, оперу- ючи тим, що «такий-то вже зізнався і черга за тобою». Так було з Дубі- євичем, який згадував у 1957 р.: «Слідчий Глєбов пред’явив надруко- вані на друкарській машинці показання священика Лук’янова Платона про те, що ніби в моїй квартирі збиралися учасники контрреволюцій- ної організації. Я просив пред’явити мені справжні показання Лук’янова за його підписом і провести очну ставку. Однак Глєбов в цьому відмовив»10. Подібне стверджував О.П.Введенський в 1958 р.: «Підпис на показаннях від 5 березня 1931 р. моя, а самі показання, тобто почерк, яким вони написані не мій, і на скільки я пам’ятаю, таких показань я не давав»11. Від перших арештів священиків у січні-березні 1931 р. слідство продовжувалося до осені. Обвинувальний висновок по справі №6948/1981 «Про Одеську церковну контрреволюційну організацію» обіймав 33 аркуші. Слідство в клопотанні перед судтрійкою при коле- гії ДПУ для громадян Введенського та Любимського просило застосу- вати вищу міру покарання – розстріл, 22 обвинувачуваних присуджу- валися до різних термінів ув'язнення за ст.ст. 54–2 і 54–11 (Гірканов та Ширяєв за ст. 54–12) КК УРСР. До десяти років концтаборів – Крігс- ман, Лук’янов та Кринов, до 7 років – Луценко й Ширяєв, 5 років отримали – Флоря, Чемена, Дубієвич, Федоров, Мочульський, Бриль, Користін, Кристальов, Лобачевський, до 3 років – Муретов, Буділовсь-