Журнал «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ». № 1/2 (22/23), 2004

Дерейко І. Українські допоміжні формування Збройних сил 345 вою для формування двох батальйонів шуцманшафту – 114-го і 115-го, а пізніше – і 118-го. В районних центрах (гебітах) округи сформували 113, 116, 117, 119, 120 батальйони. Загальна чисельність воєнізованих частин поліції в Київській генеральній окрузі складала більше 6 тис. осіб. З них близько 1 тис. були німці, ще 200 – прибалтійські фолькс- дойче, решта – близько 5 тис. – українці 16. 114-ий батальйон формувався в Києві з поліцаїв місцевої полі- ції, добровольців-військовополонених і мобілізованої на роботи молоді навесні 1942 р. Військовополонених набирали в київських таборах, а також в “українському” відділенні концтабору в м. Вустрау. Техноло- гія відбору була простою. Серед наявних українців, чи тих, хто себе так назвав в надії вирватись з табору, відбирали фізично здорових, яким оголошували, що вони служитимуть у військовій частині, після чого питали, хто незгоден і хоче залишитись в таборі. Вибір був здебі- льшого однозначний. Мобілізовану молодь при медогляді в реєстра- ційному центрі на Великій Підвальній, поділяли на дві категорії (1-шу і 2-гу, відповідно – придатних і непридатних до військової служби). Тим, хто потрапив до першої категорії, “ненав’язливо” пропонували йти на службу в “німецьку армію”, і служити в Україні, або ж їхати на роботу в Німеччину. Тут також, зазвичай, обирали перше. В дану кате- горію часто потрапляли і відпущені з таборів військовополонені, зареє- стровані на батьківщині як такі, що мали військову підготовку. Групи поліцаїв індивідуальної служби сюди направляли за якісь провини, для виправлення у важких умовах військової муштри (порівняно з робо- тою в рідному селі і проживанням в себе вдома). Казарми шуцманів 114-го батальйону знаходилися в будинку школи № 33 по вулиці Сак- саганського, 36, а його німецький штаб займав будинок по вул. Коро- ленка, 79. 115-ий батальйон, сформований на базі вищезгаданого бата- льйону при УОП, складався переважно з буковинців, разом з невели- кою кількістю колишніх військовополонених. Його казарми знаходи- лися по вул. Левашовській, 7а. Обидва батальйони отримали переважно литовські, а пізніше – німецькі однострої (останні – старі мундири шупо зеленого кольору – видані всім воякам батальйонів шума на початку 1943 р.). Знаків розрі- знення шуцмани не носили, лише спочатку певний час практикувалось носіння білих пов’язок на лівому рукаві із особистим порядковим но- мером. Носіння національних відзнак практикувалось рідко, і безпосе- редньо залежало від ліберальності німецького командира. Звання нада- вались аналогічні німецьким в шупо (шуцман, вахмайстер, обервах- майстер, і так далі - до майстера, від лейтенанта – як у Вермахті, тільки з доданням приналежності, напр., “лейтенант охоронної поліції”). Па-