Журнал «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ». № 1/2 (22/23), 2004

Золотарьов В. Свояк Сталіна 239 Реденс себе вів. Він намагався ухилитися навіть від санкції на арешт тих чи інших керівних робітників, звалюючи ці обов’язки на свого заступника, майора державної безпеки П.В.Володзько. Взагалі у цей період Реденс намагався як можна менше працювати, влаштовував для себе різні перевірки та інспекції... Одного разу я на власні вуха чув, як Реденс на оперативній нараді керівної наради наркомату заявив: “До мене дійшли відомості, що дехто з робітників застосовує фізичні методи під час допитів. Попереджаю, що буду віддавати під суд будь якого робітника за такі справи”. На питання одного з присутніх: “А як же бути з директивою центру, з якою ви нас ознайомили?” (Мова йшла про директиву за підписом Сталіна, яка дозволяла застосування фізичних методів у відношенні “ворогів народу”. – Авт.) Реденс стримано відповів: “Якщо мова піде про явних шпигунів, то і тоді слід бути дуже обережним у частині застосування фізичних засобів”. Ні тоді, ні тепер я так і не знаю, для чого Реденс казав про заборону фізичних методів на допитах. Адже він не міг не знати, що як у Москві, так і тут, в Алма-Аті, його підлеглі застосовували і застосовують до биття підслідних. Але, ймовірно, на всяк випадок він публічно забороняв фізичні методи, а може бути, казав це для власного заспокоєння. Що, зрозуміло, не заважало його робітникам преспокійно продовжувати свої брудні справи”140. Існує і інша оцінка діяльності С. Реденса у Казахстані. Сучасні казахські публіцисти пишуть, що “своєю жорстокістю та цинізмом він виділявся навіть на загальному безрадісному фоні сталінських катів” та “лишив у Казахстані кривавий слід”141. В Алма-Аті С. Реденс відразу став розробляти свого давнішнього ворога – першого секретаря компартії Казахстану Л. Мірзояна і вже 2 квітня 1938 р. надіслав М. Єжову листа, який починався так: “Арештовані учасники право-троцькістської організації: Яхнович – колишній нарком харчової промисловості, Рафальський – колишній заступник голови Раднаркому, Верховський – колишній редактор республіканської газети, Баранов – колишній заступник голови Держплану, свідчать, що Мірзоян – секретар ЦК КП(б)К є головним керівником право-троцькістської організації в Казахстані”. М. Єжов передав листа Й. Сталіну. Той його уважно перечитав, зробивши позначку на першому аркуші “важливо”142. 28 травня 1938 р. Л. Мірзояна заарештували. У мемуарах М. Шрейдер наводить слова С. Реденса про те, що “Москва весь час тисне і тисне. І я відчуваю, що кінчиться тим, що і мене самого незабаром посадять і розстріляють”.143 Інтуїція не підвела