Журнал «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ». № 1/2 (22/23), 2004

Золотарьов В. Свояк Сталіна 217 про свого сина, Реденс відповів, пожавши плечима: “Чого ви хочете? Тут, у Криму, була така каша!”39. У Криму, який до цього знаходився під контролем армійських особливих відділів, С. Реденсу довелося, по суті, заново організовувати роботу територіальних органів надзвичайної комісії, розбиратися з тими “підозрілими елементами”, хто вцілів після роботи Кримської ударної групи та боротися з бандитизмом. Інспектори, які приїздили на півострів, відзначали “залишки червоного терору, який провадився надзвичайно жорстко. Надзвичайний перебір в Криму надзвичайних органів, які діють порізно, і від цього потерпає населення”; робили висновки, що “вся тактика місцевої влади в Криму спиралася на ЧК та Червону Армію, чим остаточно тероризувала робітниче та татарське населення”40. Комендантом Кримської ЧК, до службових обов’язків якого входило і виконання смертних вироків, був І.Д. Папанін – майбутній знаменитий полярник та двічі Герой Радянського Союзу. У споминах він писав, що “Реденс суворий, але справедливий. Нікому не потурав, органічно не виносив навіть найменших проявів панібратства та хамства... Люди цінували його за людські якості, твердість, заклопотаність. Він не любив давати обіцянки. Якщо що – відразу відмовляв”. Згадує І. Папанін і випадок, коли двоє чекістів, викритих у привласненні конфіскованих коштів, дістали від колегії Кримської губЧК “найсуворіший вирок”. Побачивши, що комендант дуже нервує та переживає, аж температура підскочила (воно не дивно, адже розстрілювати довелося своїх, а не якусь “контру”), С. Реденс прийшов до нього та роз’яснив, що суддя, який не здатний карати, сам кінець кінцем стає злочинцем. На його думку щадити злочинців – шкодити чесним людям, а найвеличніша твердість – це найвище милосердя, і саме в цьому полягає революційний гуманізм41 Влітку 1921 р. Реденс виїхав до Москви, де з 12 липня працював заступником начальника, а з 5 вересня – начальником Адміністративно-організаційного управління ВЧК. Це управління займалося обліком та розподілом співробітників ВЧК і місцевих органів, виховною роботою, переміщенням співробітників із одного підрозділу в інший, організацією роботи ВЧК, інструктажами та інспекцією. Управління складалося з двох відділів: адміністративного та організаційного42. Крім того, С. Реденс розробляв багато документів, регламентуючих діяльність підрозділів ВЧК – ГПУ43, і тому з повним правом може вважатися одним із фундаторів органів радянської держбезпеки. Збереглося чимало фотографій 1921 – 1922 рр., на яких він зображений завжди поряд з Ф. Дзержинським.