Журнал «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ». № 1/2 (22/23), 2004

Петровський Е. Професор Одеського університеуту 317 О.О. Сухов брав активну участь у революційному русі з 1903 р., перебуваючи на меншовицьких позиціях. Вчений входив до керівної верхівки “Центрального Комітету” Одеської організації. Будучи публі- чним політиком, їздив по містах України і Росії, проводив агітацію на зборах і мітингах, зокрема, у 1917 р. виступав з критикою «Квітневих тез» В.І. Леніна. Але, починаючи з 1920 р., Олександр Опанасович ві- дійшов від політичної діяльності і, вибувши остаточно з лав партії у середині 1922 р., залишався безпартійним до кінця свого життя. Після встановлення радянської влади, більшовики розпочали боротьбу проти політичних опонентів, представників інших лівих пар- тій – меншовиків та есерів. Не могли вони не згадати і про О.О. Сухо- ва. 12 квітня 1923 р. його, разом із іншими 120 громадянами, заареш- тували у справі «меншовиків»4. У архівно-слідчій справі знаходяться два протоколи допиту від 15 та 25 квітня 1923 р. (перший Сухов напи- сав власноруч), в яких він підтверджує свій вихід з партії, обіцяє в майбутньому ніколи з нею не співпрацювати і підписується під даною обіцянкою. Саме в цей час Олександр Опанасович проводив велику наукову роботу в Одеському відділенні Державного видавництва України, де займав посаду відповідального редактора. Дана організація направила 14 квітня 1923 р. в ДПУ прохання про дозвіл передавати арештованому О.О. Сухову на перегляд і коректуру відбитки видань книг, оскільки відсутність його редактури затримувало видання цих книг та завдавало видавництву великих збитків. 26 квітня того ж року Олександра Опанасовича було звільнено під підписку про невиїзд5. Через деякий час після звільнення він опублікував у місцевій пресі заяву про свій розрив з меншовизмом. Відтоді, за його власним висло- вом, «працював весь час чесно як позапартійний більшовик» 6. Після звільнення О.О. Сухов продовжував працювати на посаді професора в Одеському інституті народної освіти, потім в Одеському інституті народного господарства. Коли останній реорганізували, він разом з сім’єю переїхав до Новосибірська, де працював в такому ж навчальному закладі. Після відновлення в Одесі в 1934 р. університету, його ректор І.П. Шмідт запропонував професору О.О. Сухову очолити кафедру фізичної географії, пообіцявши надати простору 2–3-х кімна- тну квартиру з кухнею. Проте обіцянку не було виконано – сім’я меш- кала в складних умовах на вул. Щєпкіна (№ 12, кв. 23). Згодом житлові умови стали приводом для конфлікту з керівництвом університету7. Наприкінці 1934 р. О.О. Сухову знову пригадали його меншо- вицьке минуле. В газеті «Молода Гвардія» 26 листопада 1934 р. з’явилась стаття під назвою «Вище більшовицьку пильність», в якій критикувалась робота деяких викладачів університету як така, що не