Журнал «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ». № 1 (59), 2023

Під наглядом чекістів: військова промисловість у 1927–1931 рр. 17 державної таємниці тощо. Ці підрозділи повинні були контро- лювати правильність застосування таємності. На думку іс- торика А. Соколова, секретність у військовій промисловості у 1920-ті рр. пов’язувалася не тільки з новими розробками, а, насамперед, з небажанням викривати перед широким за- галом і потенційними супротивниками слабкості військової промисловості, виробничі потужності якої станом на другу половину 1920-х рр. помітно поступались рівню 1916 р.26 Час від часу партійні органи, беручи до уваги штучно створену нестачу інженерно-технічних співробітників та ба- жаючи мати повний контроль над «органами», стримували заповзятих чекістів. Так, 2 серпня 1928 р. політбюро ЦК ВКП(б) попередило ОДПУ СРСР: «пошук контрреволюційно-шкідницьких елементів у господар- чих органах слід і далі вести систематично і наполегливо, водночас застосовувати репресії, особливо арешти “великих” фахівців, з максимальною й більшою, ніж це має місце зараз, обережністю, допускаючи арешти лише дійсно злісних контр- революціонерів, шкідників і шпигунів […]»27. У серпні 1928 р. ОДПУ СРСР направило на місця циркуляр, у якому зазначалося, що основним методом диверсії є: «технічне шкідництво за допомогою контрреволюційних орга- нізацій, що складаються із найбільш видатних інженерів, тех- нічної верхівки підприємств, пов’язаних із закордоном, органі- заціями своїх старих господарів і генеральними штабами іноземних держав, найперше Франції й Польщі, планомірно здійснюють роботу з підриву обороноздатності країни […]»28. Саме тоді остаточно утвердилася концепція, згідно з якою всі труднощі та невдачі в економіці, особливо аварії, пожежі та вибухи на промислових об’єктах державної власності вважалися результатом «диверсій» та «шкідництва» з боку «внутрішніх контрреволюційних сил», керованих іноземними __________________________________ 26 Соколов А. От Военпрома к ВПК: советская военная промышленность. 1917 – июнь 1941 гг. – М.: Новый хронограф, 2012. – С. 62. 27 Лубянка. Сталин и ВЧК. – С. 178. 28 Политбюро и «вредители». – С. 6.