Журнал «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ». № 1 (59), 2023

6 Валерій Ворожко Висновки. У досліджуваний період у СРСР остаточно сформувався воєн- но-мобілізаційний режим із надцентралізмом влади, мілітаризацією основних сфер життя, широким використанням примусу в усіх фор- мах. З’ясовано, що стимулом для посиленого розвитку радянської військової промисловості стала політична самоізоляція СРСР, ворожі відносини з багатьма країнами світу, відсутність союзників. Зовнішня воєнна загроза вважалася реальною, підозрілість радянського керів- ництва щодо ворожих намірів сусідів та інших країн світу постійно зростала. Встановлено, що особлива увага чекістів у сфері військової промисловості була прикута до ворожого їм інженерно-технічного складу, які мали «буржуазну освіту», так званих «спеців». Чекісти вважали одним із головних засобів покращення роботи у цій галузі економіки «кому- нізацію кадрів», тобто заміну «спеців» комуністами та комсомоль- цями. Автор звернув окрему увагу на питання так званого «спецеїд- ства», тобто цькування «спеців» військової промисловості, яких чекісти звинувачували у «шкідництві», а також шпигунстві, тероризмі тощо. Проаналізовано також питання захисту таємних відомостей у військовій промисловості. Доведено, що у досліджуваний період військова промисловість перебувала під щільним наглядом органів Об’єднаного державного політичного управління СРСР (далі – ОДПУ СРСР), діяльність яких у військовій промисловості зосереджувалася у всіх можливих напрямах, оскільки межі компетенції ОДПУ СРСР були різко розширені: а) контррозві- дувальному: протидія шпигунству та недопущення розголошення таємниць; б) політико-ідеологічному; в) економічному; г) фізичного контролю: охорона периметра, перепускна система; д) технологіч- ному; е) антидиверсійному, є) протипожежному тощо. Ключові слова: військова промисловість, оборонно-промисловий комп- лекс, ОДПУ СРСР, «спецеїдство», таємні відомості, «шкідництво», шпигунство. Нині Україна протистоїть потужним зусиллям своїх зов- нішніх і внутрішніх ворогів, мета яких – ліквідація української державності, перетворення українців на мобілізаційний ресурс Російської Федерації, руйнування українських міст, сіл, промисловості та інфраструктури, розграбування майна і де- портація дітей. Сучасні суспільно-політичні виклики зумовлюють не- обхідність об’єктивного аналізу функціонування «державного організму» України у складі радянської держави. Дієвим ін- струментом формування наукового ставлення до тоталітарно-