Журнал «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ». № 1 (59), 2023

Діяльність спецколегії Верховного Суду УРСР… 59 у 1928 р. – 174, у 1929 р. – 440 справ. Згідно висновків Кри- мінально-касаційної колегії Верховного суду УСРР, окружні суди кваліфікували як «контрреволюційну агітацію» навіть окремі вигуки невдоволення заходами влади, словесні обра- зи її представників, членів різних комісій тощо. Як приклад згадувався випадок засудженого 1 березня 1929 р. Кремен- чуцьким окружним судом селянина Губіна, який вигукнув: «Хліба нема, а на нема й суду нема!». Ці слова були кваліфіковані як «контрреволюційна агіта- ція» проти хлібозаготівлі7. У 1930–1932 рр., згідно даних наркомату юстиції респуб- ліки, основу засуджених складали селяни, які не здавали зерно. Їхні дії також кваліфікували як «контрреволюцію». Так, у 1930–1931 рр. було засуджено 18 тис., у 1931–1932 рр. – 36 тис. осіб8. Кримінальні справи розглядалися поспішно, без вагомих доказів, без врахування реального економічного ста- ну селянського господарства, кількості родини тощо. Це вкотре свідчило про «революційну доцільність» в ухвален- ні судових вироків. Звичайно, що політичний / бюрократичний тиск, поспіх, «революційна доцільність» судових ухвал і позасудових рі- шень кінця 1920 – початку 1930-х рр. призвела до так званих «порушень соціалістичної законності». Саме таке формулю- вання застосовувалося очільниками Кремля, коли ішлося про констатацію масового беззаконня, здійсненного республікан- ським та місцевим партійно-радянським апаратом, судовими органами із санкції того ж таки Й. Сталіна. Особливо масові «порушення соціалістичної законності» проявилися під час суцільної колективізації та хлібозаготівельної кампанії 1932 – 1933 рр., що стали одним із інструментів творення Голодо- мору. __________________________________ 7 Романець Н. Репресивна політика радянської влади в українському селі (1925–1939). – Кривий Ріг, 2014. – С. 97–98. 8 Там само. – С. 165.