Журнал «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ». № 1 (59), 2023

Становище в'язнів під час Голодомору 1932–1933 рр. … 49 Під час перевірки з’ясувалося, що у багатьох районах у камерах райміліції утримувалося більше в’язнів, ніж за списками заарештованих. Наприклад, станом на 1 лютого 1933 р. у Солонянському районі у камерах «фактично знахо- дилося 475 осіб», а за списками мало бути 428, при цьому 3 осіб, зазначених у списках, виявити не вдалося33. На багатьох затриманих не було оформлено справ і не зібрано жодних обвинувальних матеріалів. Так, у камерах при Солонянській райміліції з 3 січня 1933 р. утримували 10 осіб, заарештованих за наказом райапарату ДПУ, але на них не було жодних матеріалів, і «ніхто не знав про тримання таких під вартою […]». У Високопільському районі, згідно із на- казом ДПУ, у грудні 1932 р. – січні 1933 р. заарештували 103 особи «для адмінвисилки, але жодного не вислали і не зібрали будь-яких матеріалів»34. Показово, що всі комісії були змушені визнати, що ув’яз- нені у камерах райміліції «не отримують ніякого харчування, лише частина користується передачами від своїх родичів, а міліція не має можливості відпускати навіть хліб, тому що не отримує його від райпостач- відділів […]»35. Проведена комісіями робота не призвела до значного роз- вантаження місць позбавлення волі у Дніпропетровській області, оскільки звільнили лише 3715 осіб із 19518, які утримувалися в БУПРах і камерах райміліції, тобто 19% в’яз- нів. Зауважимо, що у районах ситуація кардинально різнилася. Якщо у Криворізькому районі звільнили 312 заарештованих із 765, Високопільському – 125 із 193, то у Запорізькому – лише 75 осіб із 50236. Обласна прокуратура та облсуд були незадо- волені результатом, тому зобов’язали нарсуди та дільничних __________________________________ 33 Там само, спр. 15, арк. 196. 34 Там само, арк. 196, 198. 35 Там само, спр. 36, арк. 105. 36 Там само, спр. 15, арк. 199, 200, 202.