Журнал «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ». № 1 (59), 2023

160 Тетяна Шептицька Феодосія Тарана-Гончаренка звинуватили у злочинах за статтями 54-8 і 54-11 Кримінального кодексу УРСР. Кримі- нальну справу розглядали у Києві 23 грудня 1937 р. на закри- тому засіданні виїзної сесії Військової колегії Верховного суду СРСР без виклику свідків. Згідно вироку виїзної сесії ВК ВС СРСР Ф. Тарана-Гончаренка засудили до розстрілу з конфіс- кацією особистого майна. Рішення репресивного органу було виконано у Києві 24 грудня 1937 р.29 Ймовірним місцем похо- вання журналіста і політичного діяча стала таємна спецді- лянка НКВС УРСР у 19, 20 кварталах Биківнянського лісу (ни- ні – територія Національного історико-меморіального запо- відника «Биківнянські могили»). Ф. Таран-Гончаренко реабі- літований 15 грудня 1956 р., майже через дев’ятнадцять ро- ків після розстрілу, тим самим судовим органом – «за від- сутністю складу злочину». Феодосій Таран-Гончаренко належить до невідомих імен української преси 1920-х – 1930-х рр. Його кар’єрне зростан- ня відбулося у партійній журналістиці лівого спрямування (газети «Вісті ВУЦВК» і «Комуніст»). Водночас уніфікація культурно-мистецького життя в підсовєтській Україні після 1932 р. не сприяла творчій активності чи виявам самостійного мислення. Відтак, часи керування Ф. Тараном-Гончаренком «Вістями ВУЦВК» засвідчили повний перехід української пре- си до комуністичного догматизму. Наявних на сьогодні матеріалів недостатньо для виснов- ків про творчий потенціал чи психологічний портрет Ф. Та- рана-Гончаренка. Особливо бракує его-документів та об’єк- тивних оцінок колег, співробітників, знайомих, адже на мо- мент реабілітації учасникам цього процесу було важливо підтвердити відданість журналіста і редактора «радянським ідеалам». Архівно-кримінальна справа Ф. Тарана-Гончаренка містить важливий фактаж, який дозволив уточнити окремі епізоди __________________________________ 29 ГДА СБ України, ф. 6, спр. 38834-фп, арк. 265.