Журнал «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ». № 1 (59), 2023

"Як колишнього боротьбіста…": страта українського журналіста… 159 складалася переважно з колишніх боротьбистів, укапістів і вихідців із інших українських антирадянських політпартій»27. Оскільки слідчі НКВС прагнули додати переконливості справі, то у допиті з’явилася і згадка про зв’язок організації з «керівництвом військово-фашистської змови, очолюваної в Ук- раїні Якіром»28. До кримінальної справи репресованого журналіста також долучили як доказову базу витяги з протоколів допитів П. Криниченка від 03 жовтня 1936 р, 10 грудня 1936 р., В. Ло- гінова від 28 листопада 1936 р., Г. Проня від 19 квітня 1937 р., А. Любченка від 3 вересня 1937 р., протоколи допитів Б. Ко- лоса-Кабанова від 6 грудня 1936 р., 7 грудня 1936 р., 9 грудня 1936 р., І. Мусульбаса від 26 грудня 1936 р., М. Михайлика від 5 грудня 1937 р., А. Сенченка від 14 березня 1937 р., О. Три- ліського від 23 липня 1937 р., М. Василенка від 20 серпня 1937 р., заяву І. Слинька на ім’я народного комісара внутрі- шніх справ УРСР І. Леплевського, протоколи очних ставок Ф. Тарана-Гончаренка з О. Триліським, Ю. Войцеховським, оч- них ставок А. Хвилі з О. Лісовиком, М. Межуєвим, С. Крупком тощо. Безперечно, залучення великої кількості матеріалів від людей абсолютно різних за посадами – від голови Спілки радянських письменників України чи народного комісара фі- нансів УСРР до директора технікуму механізації сільського господарства в Чернігові – мало би підкреслити здобутки спів- робітників НКВС, які викрили масову націоналістичну органі- зацію. Хоча конкретики бракувало навіть таким документам, позаяк у них або просто згадувався Ф. Таран як учасник анти- радянської контрреволюційної терористичної організації без деталізації його завдань, або подавалися відомості по- бутово-організаційного характеру, як приміром згадка про прохання Феодосія Прохоровича виділити кімнатку на пись- менницькій дачі для літератора М. Мороза. __________________________________ 27 ГДА СБ України, ф. 6, спр. 38834-фп, арк. 60. 28 Там само, арк. 61.