Журнал «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ». № 1 (59), 2023

14 Валерій Ворожко вимагають, щоб цей відсоток був значно вищим. Інженер, який знає виробництво зброї та боєприпасів, повинен знати не тільки технологію виробництва, але й так само й бойове застосування цієї зброї. Це зобов’язує його бути ґрунтовно знайомим з низкою наукових дисциплін, таких, як теорія та практика стрільби, зовнішня та внутрішня балістика, проєкту- вання гармат, снарядів, властивості вибухових речовин тощо. За наявності цих знань інженер може як вести поточне ви- робництво, так й здійснювати творчу роботу з удосконалення самих військових виробів, методів їхнього виготовлення. Пи- тання створення потужного військово-інженерного кадру є надзвичайно актуальним, а особливо, якщо взяти до уваги, що інженери старого кадру поступово вибувають з ладу»18. У розвиток рішень політбюро від березня того ж року 12 травня 1927 р. Рада народних комісарів (далі – РНК) СРСР ухвалила дві постанови, які розширили вплив апарату ОДПУ СРСР на військову промисловість. Перша з них, «Про військову охорону підприємств», передбачала запровадження на вій- ськових підприємствах і спорудах, що мають «виключне зна- чення для оборони СРСР», військової охорони з включенням її до складу військ ОДПУ СРСР. До 15 червня 1927 р. ОДПУ СРСР мало узгодити з відповідними відомствами чисельність військ, необхідних для охорони зазначених об’єктів, і розпо- чати їхнє формування. Обов’язки з охорони підприємств і споруд покладалися і на відповідні господарські організації та відомства через перерахування ними коштів на рахунки ОДПУ СРСР19. Іншою постановою РНК СРСР від 12 травня 1927 р. ухва- лено рішення про створення воєнізованої охорони підпри- ємств і споруд, що мають особливе значення для держави, та затверджено «Положення про воєнізовану охорону промис- лових підприємств і держустанов», на підставі якого ВРНГ та її підрозділам на місцях дозволялося формувати збройні __________________________________ 18 Становление оборонно-промышленного комплекса СССР. (1927– 1937). – С. 86–92. 19 ГДА СБ України, ф. 13, спр. 1519, арк. 92–94.