Журнал «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ». № 1 (59), 2023

"Як колишнього боротьбіста…": страта українського журналіста… 149 Поява молодих журналістів із «правильною біографією» й відданістю комуністичним ідеалам, культивування, мож- ливо, не надто цікавих, але масових жанрів на кшталт відозв вищого керівництва СРСР, репортажів робсількорів («у пар- тійно-радянській пресі редакції були зобов’язані віддавати щонайменше 60 процентів газетної площі саме під публікації робітничих і селянських кореспондентів»3), звернень проле- тарів і активістів, карикатур, портретів «героїв праці» чи винахідників, агіток, а також посилення цензури – забезпе- чили необхідне психологічне тло для побудови і зміцнен- ня тоталітарної системи. Фактично журналістика у 1920-х – 1930-х рр. перетворилася з агітатора й організатора народних мас, покликаного служити більшовикам у справі побудови соціалізму й розгортання світової революції, на потужну зброю ідеологічного впливу, знаряддя політичної боротьби і керування суспільством. Шпальти газет і журналів зазначе- ного періоду були також перенасичені матеріалами, автори яких засуджували найдрібніші прояви вільнодумства, викри- вали різноманітних шкідників, диверсантів і «ворогів народу», вимагали нещадно покарати усіх, кого влада бодай запідоз- рить у нелояльності чи тим паче опозиційності. Проте серед десятків тисяч громадян УРСР, фізично зни- щених у роки Великого терору, опинилися і самі журналісти, особливо партійні, або публіцисти «ленінської школи». «Їх знищила, разом із так званими старими більшовиками, ство- рена й відлагоджена ними ж у роки громадянської війни машина класової боротьби. Такою була розплата за поступки диктатурі та відступ від загальних законів буття задля швид- кого розв’язання проблем часу. Цей переворот у журналістиці стався тихо, без шумних процесів, подібних до тих, які були організовані над Зинов’євим, Каменєвим, Бухаріним та інши- ми політичними діячами»4. __________________________________ 3 Владимиров В.М. Історія української журналістики (1917–1991): навч. посіб. – К., 2007. – С. 67. 4 Там само. – С. 95.