Журнал «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ». № 1 (59), 2023

16 Валерій Ворожко Після 1927 р., «року воєнної тривоги», у 1928 р. унаслідок підписання пакту Бріана-Келога відбулося певне послаблення воєнної напруги у світі. Але договір не усунув підозрілості СРСР щодо намірів сусідів та інших країн відносно СРСР. У всіх документах того часу простежувалася думка, що військо- вий напад на СРСР можливий у найближчі роки. Сталінське керівництво вважало не без підстав, що розвиток військової промисловості комплексу був неодмінною умовою виживан- ня СРСР. У 1928 р. аналітики Розвідувального управління штабу РСЧА в дослідженні «Майбутня війна» зауважували, що саме Польща в коаліції з Румунією та за підтримки Франції представляла у найближчі роки основну загрозу для СРСР23. Відбувалися заходи й з удосконалення режиму секрет- ності. Постановою Президії ЦВК СРСР від 26 червня 1927 р. посилювалася кримінальна відповідальність посадових осіб за порушення процедури збереження державних секретів, а 9 липня того ж року спільним наказом ВРНГ, військового відомства та ОДПУ СРСР набула чинності система заходів із засекречування роботи підприємств військової промисло- вості24. Спецвідділом ОДПУ СРСР 30 травня 1928 р. видано «Ін- струкцію із секретного діловодства»25. Для військової про- мисловості це був основний нормативно-правовий акт з пи- тань режиму секретності, в якому закладалися його основні принципи: ведення секретного діловодства окремими підроз- ділами, існування надвідомчого органу, який здійснював нор- мативне забезпечення та загальне керівництво роботою всіх таємно-шифрувальних підрозділів; спеціальний порядок до- пуску та доступу громадян до державної таємниці; вста- новлення додаткових зобов’язань у зв’язку з допуском до __________________________________ 23 Зданович А. Органы государственной безопасности и Красная армия. – М.: Кучково поле, 2008. – С. 64. 24 ГДА СБ України, ф. 13 спр. 666, арк. 193. 25 Там само, ф. 9, спр. 1-сп, арк. 221–253.