Журнал «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ». № 1 (59), 2023

62 Ірина Ставнюк репресія ОДПУ. Гарантії у правильності рішення буде, за всіх умов, звичайно, набагато більше»13. У політбюро ЦК ВКП(б) частково дослухалися до думки М. Криленка. У санкціонованій 10 липня 1934 р. політбюро ЦК ВКП(б) постанові Президії ЦВК СРСР «Про розгляд справ про злочини, що розслідуються народним комісаріатом внутріш- ніх справ Союзу РСР та його місцевими органами», пропону- валося частину кримінальних справ розглядати у Верховному суді СРСР, Верховних судах союзних республік, крайових, об- ласних судах, а також головних судах автономних республік. Для цього при згаданих судових органах формувалася спе- ціальна судова колегія у складі голови та двох членів суду. Спецколегії розглядали кримінальні справи про контррево- люційні діяння, злочини проти порядку управління та по- садові злочини. Кримінальні справи про зраду Батьківщини, шпигунство, терор, вибухи, диверсії і т. д. передавалися до Військової ко- легії Верховного суду СРСР або військових трибуналів. Роз- слідувані наркоматом внутрішніх справ СРСР злочини на за- лізниці та водному транспорті передавалися до Транспортної і Водної колегій Верховного суду СРСР, лінійних залізничних і водних судів. Інші кримінальні справи повинні були пере- даватися до народних судів. Протести на рішення згаданих колегій Верховного суду СРСР розглядала Судово-наглядова колегія Верховного суду СРСР у складі голови Верховного суду СРСР та двох його заступників за участі прокурора СРСР або його заступника. Через додаткове навантаження штати згаданих судів всіх рівнів надавалися додаткові штатні посади14. __________________________________ 13 Лубянка. Сталин и ВЧК–ГПУ–ОГПУ–НКВД. Январь 1922 – декабрь 1936. – С. 509. 14 Лубянка. Сталин и ВЧК–ГПУ–ОГПУ–НКВД. Январь 1922 – декабрь 1936. – С. 543–544; Политбюро и органы государственной безопаснос- ти / сост., вступ. ст., коммент. О. Б. Мозохина. – М.: Кучково поле, 2017. – С. 350–352.