Журнал «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ». № 1 (59), 2023

48 Наталя Романець Передусім, вони мали перевірити незавершені справи в орга- нах міліції та слідства і закрити ті, «які не мають актуального значення», дрібні кримінальні справи, «а в’язнів з-під варти звільнити». Крім того, районні комісії повинні були розгля- нути справи, за якими нарсуди вже ухвалили вирок, але він не був оскаржений у касаційній інстанції. Якщо комісія вважала, що засудженого не потрібно тримати під вартою, вона звер- талася до дільничного прокурора з пропозицією опротесту- вати цю справу, «а також вирішувала питання щодо подаль- шого утримання цих осіб під вартою»30. Комісії зобов’я- зали перевірити всі камери та забезпечити належні санітарні умови утримання в’язнів. Районні комісії мали завершити свою роботу до 12 лютого 1933 р., надавши протоколи та доповідні записки до Дніпро- петровського обкому КП(б)У та обласної прокуратури. У про- токолі вони зазначали зміст справи, з якого числа ув’язнений «утримується під вартою, за яким органом слідства та суду», і «що вирішила комісія». До роботи комісій планувалося залучити всі місцеві органи юстиції та дізнання31. Оскільки розвантаження місць позбавлення волі в умовах продовження масштабного терору проти селянства під час посівної кампанії виглядало нелогічно і незрозуміло навіть для членів партії та працівників прокуратури, обласне керів- ництво намагалося виправдати свої дії тим, що «дрібні неактуальні справи перевантажують місцеві органи юс- тиції і не дають їм змоги дійсно приділити всієї уваги тим злочинам, які мають на сьогоднішній день велике актуальне значення […]». При цьому окремо наголошувалося, «що звільнення комісією з-під варти в’язнів не є ознака по- слаблення судової репресії, а, навпаки, є справжня боротьба за якість слідства по справах […]»32. __________________________________ 30 Держархів Дніпропетровської обл., ф. Р-1520, оп. 3, спр. 27, арк. 3. 31 Там само. 32 Там само, арк. 4.