Журнал «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ». № 1 (59), 2023

42 Наталя Романець ров’я, Дніпропетровської обласної прокуратури, що збері- гаються у Державному архіві Дніпропетровської області. Як свідчать документи, однією із найбільших категорій жертв Голодомору-геноциду на Дніпропетровщині були в’яз- ні, серед яких більшість складали селяни, репресовані під час хлібозаготівельної кампанії 1932–1933 р. Дніпропетровський обком КП(б)У ще на початку 1933 р. визнав, що «кількість заарештованих в області досягла гігантських масш- табів. БУПРи й арештні приміщення перевантажені, більшість заарештованих утримуються у найжахливіших умовах»5. Так, у січні 1933 р. у камерах при Бердянській райміліції замість 60–80 осіб перебувало 420, при Долинській – замість 50–60 осіб розміщувалися 3716. Перший секретар Дніпропет- ровського обкому КП(б)У М. Хатаєвич зазначав, що в арештних приміщеннях у районах «на один квадратний метр площі припадало 3–4 заарештова- них[…]», які стояли «роздягнені, тісно притиснувшись один одного[…]»7. У багатьох районах під утримання заарештованих виділи- ли додаткові, абсолютно непристосовані приміщення, що ускладнювало їхню охорону. У Межівському районі заарешто- ваних розміщували у селянських хатах, у Божедарівському – 88 в’язнів утримували в підвальному приміщенні без підлоги, де раніше зберігали овочі, у Нововасилівському – камерою став колишній дровник8. У переповнених камерах ув’язнені не могли не лише лежати чи сидіти, але й стояти на ногах. У Кам’янському райо- ні заарештовані розміщувалися і на нарах, і під нарами, а в деяких камерах вони стояли навіть вночі. Про масштаби __________________________________ 5 Держархів Дніпропетровської обл., ф. П-19, оп. 1, спр. 1865, арк. 10. 6 Там само, ф. Р-1520, оп. 3, спр. 37. арк. 46. 7 Голод в СССР. 1929–1934: в 3 т. / [отв. сост. В. В. Кондарашин]. – М.: МДФ, 2012. – Т. 2: Июль 1932 – июль 1933. – С. 658. 8 Держархів Дніпропетровської обл., ф. Р-1520, оп. 3, спр. 15, арк. 198, 199.