Журнал «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ». № 2 (17), 2001

6 МАЛОВІДОМІ СТОРІНКИ ІСТОРІЇ Можливість проростання паростків націонал-комунізму на ґрунті 60– 80-х рр. передбачалось і вищим політичним керівництвом УРСР. Саме цим пояснюється розгортання кампанії по боротьбі з націонал-комунізмом, за- початкованої за ініціативою тогочасного секретаря ЦК КПУ з ідеологічних питань В.Маланчука. Її сценарій, поданий в листі Політбюро ЦК КПУ (квітень 1973 р.), що протягом тривалого часу зберігався в Окремій папці Політбюро: «За кордоном, особливо українською націоналістичною еміграцією, активно досліджуються ідейно-політичні платформи та досвід практичної антирадянської діяльності укапістів і боротьбистів, видано ба- гато статей і брошур на цю тему, зокрема, «Документи українського ко- мунізму», «Сторінки з історії Комуністичної партії України», «Микола Скрипник» та ін. В антирадянській пропаганді активно використовують- ся такі типові представники націонал-комунізму, як Шахрай і Лапчинсь- кий. У 1967 р. в Нью-Йорку було перевидано пасквільну книжку С.Маз- лаха і В.Шахрая «До хвилі (що діється на Україні і з Україною)». Ватажки ряду зарубіжних угруповань українських буржуазних націоналістів ле- ментують про можливість реалізації ідей націонал-комунізму всіх різно- видностей, особливо українського. При цьому важливо розкрити ідейно- політичну спорідненість і наступність доктрин сучасних трубадурів, націонал-комунізму з поглядами їх посередників, зокрема, боротьбистів та різних націонал-ухильницьких елементів в КП(б)У, їх теоретичну не- спроможність і політичну шкідливість» 27. Очевидно, В.Маланчуку вдалося переконати вище політичне керівництво республіки у небезпеці націонал-комунізму для підриву могутності й непо- хитності радянської імперії, оскільки вже 13 квітня 1973 р. Секретаріат ЦК КПУ затвердив накреслене в згаданому листі, як конкретну програму дій. Повертаючись до подій 20–30-х рр., було б невірним зосереджуватися лише на протистоянні кремлівської ортодоксальної ідеології і системи поглядів націонал-комунізму. Певне поширення знайшли в цей період й ідеї інтегрального націоналізму, які серед інших репрезентували Д.Дон- цов та Організація Українських Націоналістів, що діяла на західноукраїн- ських землях. Останні, як твердить І.Лисяк-Рудницький, вплинули на фор- мування світогляду однієї з найяскравіших постатей в українському дисидентстві 60–80-х рр. В.Мороза. Хоча, як відзначав вчений, «Мороз і не міг відверто визнати свою прихильність до інтегрального націоналіз- му в своїх самвидавських творах, ...але прискіпливим читачам не важко було відкрити джерела його натхнення. Деякі вирази Мороза звучать як прямі парафрази Дмитра Донцова, ідеолога українського націоналізму. Що пов’язувало Мороза із донцовсько-оунівською традицією? Його філо- софський волюнтаризм, його твердість у підтримці чистоти національної ідеї за будь-яку ціну, його відкидання з презирством будь-якого прагма- тичного пристосування до існуючих умов, його культ сильної, героїчної,