Журнал «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ». № 2 (17), 2001

16 УКРАЇНА У ДОБУ ТОТАЛІТАРИЗМУ Таблиця свідчить, що відсоток смертних вироків, винесених судами був вищим, ніж винесених надзвичайними органами. Судами не використову- вався такий захід покарання, як заслання. Частка вироків у 10 років концтаборів трійкою та ОСО була значно вищою, ніж судами. Надзвичайні органи не використовували як покарання примусові роботи. Матеріали наступного 1933 р. в ДА СБУ значно бідніші. Вони стосуються лише вироків до розстрілу. Зокрема, зазначено, що за рік було розстріляно по УСРР згідно з постановами ОГПУ СРСР та ГПУ УСРР 1141 осіб, з них по лінії СПО — 364 (31,9%) 28. З розстріляних по лінії СПО, 35 проходили як «сільська контрреволюція». Окремим рядком записані 176 розстріляних як «ліві есери». Якщо враховувати, що ліві есери були партією селянської орієнтації, то, можливо, це були особи, яких також розстріляли у зв`язку з хлібозаготовчою кампанією, що тривала. 8 осіб було розстріляно по лінії СПО за «сільський тероризм». По лінії Особливого відділу ГПУ було розстріляно 220 осіб за прина- лежність до «української контрреволюції», а 167 осіб було розстріляно за бандитизм (без уточнення). Окрім того, по лінії ЕКУ 112 осіб було розстрі- ляно за розкрадання (але місця злочинів не зазначаються). Якщо йти шляхом виключення таких обвинувачень, як шпигунство, нелегальний перехід кордону, сектантство, як антирадянські елементи на підприємствах, за службові злочини, кримінальний бандитизм, належність до білої контрреволюції, то можна підрахувати, з високою ступінню вірогі- дності, що у 1933 р. за злочини, які були пов’язані з організованим голодо- мором, було розстріляно 438 осіб 29. Конкретизацію результатів діяльності органів ГПУ ми провели за матері- алами Донецької області. Згідно з нашими підрахунками, в області у 1932 р. було репресовано 991 особа. З цієї чисельності 390 були мешканцями сільської місцевості, а причини їх арештів були пов’язані з голодомором (39,5%) 30. Розподіл обвинувачень був таким: антирадянська агітація на селі — 249 осіб (63,9%), учасники контрреволюційних організацій — 115 (29,5%), контр- революційна діяльність — 11 (2,7%), крадіжка колгоспного зерна — 11 (2,7%), диверсія — 1 (0,3%), спроба теракту щодо голови сільради — 1 (0,3%), шкідництво — 1 (0,3%), саботаж — 1 (0,3%). За професіями, родом занять або соціальним станом розподіл репресо- ваних був таким: одноосібники — 239 осіб (61,3%), колгоспники — 79 (20,3%), працівники радгоспів — 36 (9,1%), куркулі — 15 (3,8%), службовці — 8 (2,1%), некваліфіковані робітники — 5 (1,3%), бухгалтери — 3 (0,8%), голови колгоспів — 3 (0,8%), кустарі — 2 (0,5%). Таким чином, серед заарештованих були представники 9-ти професійно-фахових груп. Найбільше було репресовано одноосібників — дві третини; п’яту частину становили колгоспники, приблизно десяту — працівники радгоспів. Серед репресованих були: 296 українців (75,9%), 28 росіян (7,1%),