Журнал «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ». № 1 (59), 2023

64 Ірина Ставнюк тощо. Із 35 працівників спецколегії Верховного суду УРСР 30 були співробітниками ДПУ–НКВС із значним стажем опера- тивної роботи. Головою спецколегії Верховного суду був Прокопій Мулявко, який із 1920 р. працював в економічному управлінні ВНК–ОДПУ радянської Росії, із грудня 1931 р. очолював спочатку Харківській оперативний сектор ДПУ УСРР, згодом обласний відділ ДПУ по Харківській області. Інші 5 осіб працювали у трибуналах і судових органах із 1918– 1919 рр. Судовий розгляд на засіданні спецколегії проходив у за- критиму режимі, без участі народних засідателів та захисту. Це суперечило навіть Конституції СРСР 1936 р., де у ст.103 чітко зазначалося, що судовий розгляд здійснюється за учас- ті народних засідателів, окрім випадків, спеціально перед- бачених законом. Оформлення і документообіг здійснювалося під грифом «Секретно» (рос.). Кримінальні справи із копією вироку поверталися до обласного управління НКВС. Отже, стверджувати про демократизацію правосуддя немає підстав. Згідно інструкції прокурора СРСР і голови Верховного суду СРСР від 31 серпня 1934 р. «Про порядок застосування постанови ЦВК Союзу РСР від 10 липня 1934 р.», спецколегії мали розглядати кримінальні справи про контрреволюційні й особливо небезпечні злочині проти порядку управління (про контрреволюційну пропаганду і агітацію, шкідництво, масові безлади, бандитизм та ін.), що не були підсудні вій- ськовим трибуналам, також справи, провадження яких було відкрито згідно закону від 7 серпня 1932 р. (так званий «закон про 5 колосків»), що супроводжувалися масовими виступами чи розслідуванням були виявлені організовані угрупування17. Обвинувальні висновки кримінальних справ, що направля- лися до розгляду спецколегією, затверджувалися прокурором області. __________________________________ 17 Тязин Е. Организация и деятельность специальной судебной коллегии Верховного суда Мордовской АССР по рассмотрению дел о государ- ственных преступлениях (1934–1938 гг.). – С. 34.