Журнал «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ». № 1 (59), 2023

44 Наталя Романець Дніпропетровщини, оскільки заарештованих за бандитизм, збройні пограбування працівники не могли ув’язнити через брак місця. Приміром, затриманих злочинців, які вкрали і зарізали колгоспних корів у с. Єфремівка Якимівського ра- йону, начальник районної міліції відпустив, заявивши, що «їх нічим годувати». Начальник політвідділу 2-ї Якимівської МТС Морозов повідомляв, що такі випадки були непоодиноки- ми14. У м. Дніпропетровську злочинців почали розміщувати навіть у робочих кабінетах оперативного відділу обласного управління міліції. Крім того, збільшилася кількість спроб втеч в’язнів, які проламували стіни, підлоги і стелі камер15, робили підкопи16. Становище заарештованих погіршувала й відсутність належного харчування. У грудні 1932 р. наркомат постачання УСРР припинив виділяти фонди для постачання заарешто- ваних, відтак їх мали забезпечувати за рахунок виділення 5% мірчуку з надходження в районах. Проте, враховуючи сис- темне невиконання Дніпропетровщиною планів з мірчуку упродовж всієї хлібозаготівельної кампанії, можна зробити висновок, що припинення централізованого постачання мало призвести до катастрофічних наслідків із забезпеченням в’язнів продовольством. Тому не дивно, що того ж місяця Дніпропетровський обласний відділ постачання відмовився видати борошно для заарештованих у Софіївському районі, посилаючись на відсутність для цього фондів17. Начальник Долинської райміліції також повідомляв, що з 28 грудня 1932 р. райспоживспілка припинила видачу печеного хліба заарештованим через відсутність борошна. Упродовж наступ- них трьох днів їх були змушені забезпечувати хлібом «за рахунок зменшення працівникам міліції». Оскільки це не __________________________________ 14 Держархів Дніпропетровської обл., ф. Р-1520, оп. 3, спр. 36, арк. 333. 15 Там само, спр. 37, арк. 575 зв. 16 Там само, спр. 36, арк. 74. 17 Там само, спр. 37, арк. 51.