Журнал «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ». № 1 (59), 2023

26 Валерій Ворожко і вибухівки». Інші заводи, здатні виробляти військові ви- роби, наприклад, суднобудівні, оптико-механічні, виробниц- тва отруйних речовин увійшли до складу цивільних трестів і управлінь. 28 липня 1930 р. ВАО перепідпорядкували наркомвоєн- мору. Та вже 17 лютого 1931 р. об`єднання знову повернули до складу ВРНГ – оскільки визнано недоцільним ставити пе- ред військовим відомством невластиві йому виробничі зав- дання. У грудні 1931 р. ВАО реорганізовано у Головне управ- ління авіаційної промисловості50. Наслідки масштабних арештів «буржуазних спеців» ста- вали більш очевидними. 15 травня 1930 р. у спільній резолю- ції керівника ВРНГ В. Куйбишева і Г. Ягоди йшлося про необ- хідність створення «спеціальних і особливих конструктор- ських бюро» (далі – СКБ/ОКБ) для використання у таких «спецв’язницях» інженерного і наукового потенціалу засудже- них змовників. Переважна кількість СКБ/ОКБ прикріплю- валася до військових заводів. Влітку 1930 р. чекісти вия- вили «шкідництво» у Запоріжжі на заводі № 29, яке, на їхню думку, було спрямоване на «зрив мобготовності та випуску двигунів»51. Постановою від 5 серпня 1930 р. політбюро ЦК ВКП(б) було ухвалено рішення про колишніх «шкідників», які покая- лися і демонстрували хороші результати в роботі. Їх повинні звільняти достроково. Разом з ОДПУ СРСР наркомати про- мисловості і транспорту підготували довгі списки таких фахівців. Амністованих спрямовували на заводи по всьому СРСР, де, як вважало керівництво, найбільш гостро потрібні фахівці. У той же час ОДПУ СРСР отримало підтримку політ- бюро в тому, що СКБ/ОКБ повинні залишатися у веденні таємної поліції. __________________________________ 50 Харук А. Нарис авіаційної промисловості України (1910–1980 рр.). – С. 104. 51 Становление оборонно-промышленного комплекса СССР. (1927– 1937). – С. 485–487.