Журнал «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ». № 1 (59), 2023

152 Тетяна Шептицька Феодосія Прохоровича захопив вир політичної боротьби, визначивши і його належність до «лівих» українських сил, і, зрештою, подальшу долю. У 1919 р. він опинився у лавах Української соціал-демократичної робітничої партії, зокрема, в таборі «незалежних»10, тобто групі, яка обстоювала вста- новлення диктатури пролетаріату і необхідність домовлено- стей із совєтською Росією. Із липня 1919 р. по квітень 1920 р. Ф. Таран-Гончаренко перебував у складі Української комуніс- тичної партії (боротьбистів), згодом закономірно увійшовши, зважаючи на ситуацію довкола боротьбистів і тиск ГПУ, до Комуністичної партії (більшовиків) України. Оскільки на початках лідер російських більшовиків В. Ле- нін був зацікавлений у підтримці лівих сил в Україні, бороть- бисти здобули і певну кількість керівних посад у Раднаркомі УСРР. Можливо, цим і пояснюється подальше професійне про- сування і зростання Ф. Тарана-Гончаренка. Принаймні завдя- ки О. Шумському він опинився у Харкові й почав свій журна- лістський шлях. «У 1924–1925 рр. він був слухачем вищих повторних кур- сів для відповідальних працівників при ЦК КП(б)У і майже одразу став відповідальним секретарем газети “Вісті ВУЦВК” (з 1925), а потім і її редактором. У 1927 р. працював спочатку заступником директора, згодом редактором газети “Комуніст”»11. У 1923 р. Феодосій Прохорович одружився на Фані Во- лодимирівні Горбуновій, яка на момент його арешту мешкала окремо, у Харкові, й працювала інженером на Харківському турбогенераторному заводі (нині – АТ «Українські енерге- тичні машини»). Жінка також зазнала переслідувань від ко- муністичного режиму, отримавши 8 років заслання у табори як «член сім’ї зрадника Батьківщини»12. Єдиний син подружжя Родіон (?) загинув під час Другої світової війни у 1942 р. __________________________________ 10 Там само, арк. 14 зв. 11 Провідники духовності в Україні. – С. 317. 12 ГДА СБ України, ф. 6, спр. 38834-фп, арк. 267 зв.