Журнал «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ». № 1 (59), 2023

Становище в'язнів під час Голодомору 1932–1933 рр. … 43 перевантаження арештних приміщень свідчив той факт, що у Межівському районі «[…] комісія навіть не змогла зайти до камер, щоб перевірити наявність затриманих[…]», і була змушена це робити з коридору9. Через надмірну тисняву було неможливо дотримуватися навіть мінімальних санітарно-гігієнічних норм: не вистачало відхожих місць, питної води, посуду. У камерах панувала за- духа, бракувало свіжого повітря, оскільки у багатьох арешт- них приміщеннях не було вікон. Начальник Дніпропетровської центральної промислової колонії та Будинку попереднього ув’язнення (БПУ) Баранов визнавав, що в таких умовах навіть здорова людина доволі швидко ставала хворою і потребувала негайної госпіталізації до лікарні10. Серед ув’язнених почали поширюватися інфекційні захворювання, зокрема висипний тиф, що створювало загрозу для всього населення області. У переповнених камерах заарештовані почали бунтува- ти. Так, 3 січня 1933 р. 48 в’язнів у камері № 3 Долинської районної міліції організували «волинку», вимагаючи видачі хліба та розвантаження камер. Начальник Долинської район- ної міліції повідомляв, що бунт вдалося придушити, але при цьому зазначав, що такі ж виступи можна очікувати в усіх камерах11. Аналогічну «волинку» організували заарештовані у Межівському районній міліції12. Зазначимо, що збільшен- ня кількості в’язнів вимагало посилення охорони, що також потребувало додаткового хлібопостачання, яке Дніпропет- ровська область не могла забезпечити13. Перевантаженість місць позбавлення волі фактично уне- можливлювала боротьбу із злочинністю у містах і селах __________________________________ 9 Там само, арк. 197. 10 Держархів Дніпропетровської обл., ф. Р-2240, оп. 1, спр. 86, арк. 5. 11 Там само, ф. Р-1520, оп. 3, спр. 37, арк. 46. 12 Там само, арк. 81. 13 Там само, ф. П-19, оп. 1, спр. 1866, арк. 10.