Журнал «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ». № 1 (59), 2023

108 Ярослав Тинченко «колишніх білих офіцерів і чиновників з числа військовополо- нених і перебіжчиків білих армій, які проживали на території цих армій»4. Розбіжність у цифрах полягала у тому, що 50 тис. – це загальна кількість «колишніх білих» офіцерів та урядовців, а 35 тис. – лише чисельність офіцерів. Унаслідок робочих нарад поміж командуванням РСЧА та керівництвом ОГПУ СРСР було ухвалено рішення про зняття зі спеціального обліку «колишніх білих», аби вони могли бути зараховані до запасу командного складу РСЧА. Цей процес відбувся у 1925–1927 рр. 19 лютого 1925 р. підписали наказ Революційної Військо- вої Ради СРСР № 191 про зняття з особливого обліку «колиш- ніх білих» двох невеликих категорій: а) осіб, які на момент видання наказу продовжували служили в РСЧА; б) нагороджених орденами Червоного або Трудового прапора5. Ішлось, фактично, про кілька сотень людей – випускників Академії Генерального штабу до 1918 р., або таких кавалерів ордену Червоного прапора, як, приміром, колишній колчаків- ський офіцер та командир артилерійського полку РСЧА Леонід Говоров – майбутній маршал Радянського Союзу. Іще через місяць, 19 березня 1925 р., вийшов циркуляр ОГПУ СРСР про зняття з обліку інших категорій «колишніх білих» (точніше – майже всіх): а) осіб, які лише мешкали на території, зайнятій супротивником, і не служили в його армії; б) урядовців та однорічників (солдатів з середньою та вищою освітою, які претендували на отримання офіцерського звання), що служили у білих на невідповідальних посадах; в) рядових та унтер-офіцерів білих армій, які займали у біло- гвардійських арміях командні або адміністративні посади; __________________________________ 4 Тархова Н., Шабардин Н. Реформа в Красной армии, документы и мате- риалы. 1923–1928 гг. Кн. 2. – М., 2006. – С.6. 5 Зданович А.А. Органы государственной безопасности и Красная армия. – М., 2008. – С. 594.