Журнал «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ». № 1 (59), 2023

136 Вікторія Хромова Але лист не привернув уваги прокурора. Слідство тривало майже два роки. Вже 1 лютого 1928 р. надзвичайною сесією Харківського окружного суду священник був засуджений, згідно ст. 54-10 Кримінального кодексу УСРР, до трьох років позбавлення волі з конфіскацією майна. Термін слідства був врахований у вироку19. Д. Карпенко подав 9 лютого 1928 р. касаційну скаргу на вирок від 1 лютого 1928 р. до Касаційної колегії Верховного суду УСРР. Хоча у скарзі священник зазначив причину необ- ґрунтованих свідчень свідків, скаргу не задовольнили20. На нашу думку, зазначена кримінальна справа була фальсифіко- ваною, її метою було вилучення із громадського середовища й ув’язнення особи, яка мала активну проукраїнську позицію. Після повернення з ув’язнення у 1929 р. до с. Мартинівка Ніжинської округи, священник недовго був на волі. Друга кримінальна справа Д. Карпенка21 була розпочата 27 січня 1930 р. Приводом слугувала начебто антирадянська агітація серед мешканців с. Мартинівка Ніжинської округи, яку остан- ній проводив разом з односельцем Василем Пилиповичем Ляхом22. У цей час місцевий партійно-радянський апарат спільно із сільськими активістами згідно із постановою політбюро ЦК ВКП(б) від 30 січня 1930 р. «Про заходи щодо ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колективізації» здійснювали політику тотального розкуркулення. У першу чергу позбавляли землі і майна селян, що мали значні наділи землі та худобу. Згідно із довідкою сільської ради із с. Мартинівки Ніжин- ської округи, у власності священника було 67 десятин землі, хата, клуня та сарай. За 1929–1930 рр. сільськогосподарський __________________________________ 19 Там само, арк. 361. 20 Там само, арк. 343. 21 Держархів Чернігівської обл., ф. Р-8840, оп. 3, спр. 6323. 22 Там само, арк. 1, 14.