Журнал «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ». № 1 (59), 2023

70 Ірина Ставнюк Однак навіть формалізований судовий розгляд не забез- печував необхідних темпів боротьби із різними «контррево- люційними» і декласованими групами. Переважна більшість спецколегій не справлялася із термінами розгляду. Також члени спецколегії повинні були стежити за дотриманням всіх норм проведення слідства, наявності вагомих доказів. Але слідчі НКВС, сподіваючись на прискорений судовий розгляд, намагалися маніпулювати наявними фактами, оскільки не завжди могли отримати необхідні докази «контрреволю- ційної діяльності». Тому частина кримінальних справ відправ- лялася на дослідування, що знову збільшувало строки для покарання «контрреволюціонерів». Практика застосування у 1934–1936 рр. спецколегій про- демонструвала, що при проведенні масових арештів вони нездатні швидко ухвалити судові вироки стосовно так званих «контрреволюціонерів». Тому вище політичне керівництво СРСР під час Великого терору 1937–1938 рр. відвело їм до- поміжну роль у тих справах, де були хоча б якісь примарні докази. Основні рішення ухвалювалися позасудовими органа- ми – «двійками» та «трійками». __________________________ Нижче публікується доповідна записка голови Верховного Суду УСРР про роботу спецколегії УСРР та спецколегій облас- них судів за 1936 р. Документ публікується мовою оригіналу. Наявні у тексті стилістичні й орфографічні помилки, що не впливають на зміст документа, виправлені без застережень.