Журнал «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ». № 1/2 (22/23), 2004

Михайлуца М. Здійснення органами ДПУ–НКВС України репресій 441 товича Вустяна, священика села Матроска Ізмаїльського району та міста Ізмаїлу34. Після закінчення духовної семінарії він був священиком до жов- тня 1940 р., а після закриття церкви, не маючи можливості продовжу- вати пастирське служіння, поїхав до села. 26 червня 1941 р. заарешто- ваний Саратським РВ НКВС Ізмаїльської області без пред’явлення звинувачення і у зв’язку з воєнними діями етапований до Вологодської області. Його справу, як і багато інших, втратили і в жовтні 1941 р. поновили слідство у вологодській тюрмі № 1. У біографії Вустян роз- повів, що завжди чесно виконував обов’язки священика, в минулому належав до партії «цараністів», останнім часом був членом ліберальної партії і ні в чому винним себе не визнавав. Однак слідчий НКВС вирі- шив інакше і 29 листопада 1941 р. в обвинувальному висновку напи- сав: «Вустян був членом фашистської партії “Фронт національного відродження”, провадив роботу по вихованню румунської молоді у фашистському дусі. Після встановлення радянської влади в Бессарабії проявляв невдоволення існуючим ладом та розповсюджував брехню про Радянський Союз, критикував окремі заходи радянської влади, агітував проти колгоспного ладу. Висловлював пораженські настрої, вихваляв гітлерівську Німеччину. Винний за ст. 58–10, ч.2 КК РРФСР»35. Доказів цих звинувачень у справі не було. Рішення по справі Вустяна було прийнято через півтора роки пі- сля його арешту. Особлива нарада при НКВС СРСР 10 жовтня 1942 р. постановила ув’язнити його у ВТТ на 10 років. Спочатку він був на- правлений до Ухтинського табору, а 25 квітня 1944 р. через важку фо- рму дистрофії звільнений. Повернувшись на волю, служив священи- ком у місті Бєльці (Молдова). Але в 1949 р. все почалось знову. Вустяна 12 травня заарешто- вано відділом «О» МДБ МРСР за звинуваченням по ст. 54–10 ч.2 КК УРСР. Формула звинувачення під час арешту та в обвинувальному висновку, складеному вже 18 травня 1949 р., повністю повторювала звинувачення, вигадані вологодським слідчим. За таким «документом» 18 червня 1949 р. Особлива нарада при МДБ СРСР постановила: Вус- тяна «за приналежність до контрреволюційної організації» вислати на безстрокове поселення. Відбував покарання в Красноярському краї. Завдяки його численним зверненням справу було переглянуто і 6 бере- зня 1954 р. судова колегія зі кримінальних справ Верховного суду СРСР ухвалила про припинити справи 1949 р. У документі значиться: «Згідно з указом президії Верховної Ради СРСР від 21 лютого 1948 року в заслання на спецпоселення можуть направлятися особи, яких звільнено з таборів після завершення Вітчизняної війни. Вустян же