Журнал «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ». № 2 (48), 2017

Зміст

• Титул, зміст — с. 1

До 80-річчя Великого терору

• Золотарьов В., Бажан О. Архітектор "Великого терору" на Полтавщині: Олександр Олександрович Волков — с. 5–59 · DOI

• Ведмідь Л. "Великий терор" очима "шістдесятників" — с. 60–95 · DOI

• Ворожко В. Військова промисловість та органи державної безпеки СРСР та УСРР у 1918–1926 рр. — с. 96–118 · DOI

Державний терор радянської доби

• Шишко О. Політичний терор в Одеській губернії у лютому–квітні 1920 р. — с. 119–155 · DOI

• Золотарьов В. Репресії серед співробітників державної безпеки УРСР у 1936–1941 рр.: персоналізовано-статистичний аналіз — с. 156–217 · DOI

• Алланиязов Т. Українці в Особливих таборах ГУЛАГ МВС СРСР — с. 218–238 · DOI

З історії Другої світової війни

• Ковальчук В., Огороднік В. Становище інвалідів німецько-радянської війни в УРСР у другій половині 1940-х – на початку 1950-х рр. — с. 239–258 · DOI

Особа у контексті історії

• Тинченко Я. Архівно-кримінальна справа генерала Армії УНР Володимира Сінклера — с. 259–346 · DOI

• Рубльов О. "Herr Hagemeier, Herr Hagemeier! Man hält mich hier fest!": арешт 11 липня 1937 р. співробітниці Генерального консульства Німеччини у Києві Ерни Герндт — с. 347–439 · DOI

Contents

To the 80th anniversary of the Great terror

• Zolotariov Vadym, Bazhan Oleg An Architect of the Great Terror in Poltava Region: Oleksandr Volkov — pp. 5–59 · DOI

• Vedmid Ludmila The Great Terror in the Perception of the Sixtiers — pp. 60–95 · DOI

• Vorozhko Valery Military Industry and State Security Bodies of USSR–UkrSSR in 1918–1926 — pp. 96–118 · DOI

State terror of the soviet era

• Shyshko Oleksandr Political terror in Odesa province in February-April 1920 — pp. 119–155 · DOI

• Zolotariov Vadym Repressions among the Employees of the State Security Services of the UkrSSR in 1936–1941: Personal and Statistical Analysis — pp. 156–217 · DOI

• Allianizov Turganbek Ukrainians in the Special Camps GUTAB Ministry of Internal Affairs of the USSR — pp. 218–238 · DOI

The history of World War II

• Koval’chuk Volodymyr, Ogorodnik Valeriy Status of the Disabled Veterans of the Soviet-German War in the UkrSSR in the second half of the 1940s – early 1950s — pp. 239–258 · DOI

The person in historical context

• Tynchenko Yaroslav Archival Criminal Case of the Volodymyr Sinkler, The General of the Ukrainian People’s Republic Army — pp. 259–346 · DOI

• Rublov Oleksandr "Herr Hagemeier, Herr Hagemeier! Man hält michhier fest!": the arrest of Erna Gerndt – an employee of the German Consulate General in Kyiv on July 11, 1937. — pp. 347–439 · DOI

Анотації / Abstracts

Золотарьов В., Бажан О.. Архітектор "Великого терору" на Полтавщині: Олександр Олександрович Волков

Мета дослідження: спираючись на виявлені унікальні документи та матеріали відтворити основні етапи життя начальника УНКВС по Полтавській області Олександра Олександровича Волкова (1898–1941), розкрити його безпосередню участь у «радянізації» території Північного Кавказу, Азово-Чорноморського краю, організації процесу фальсифікації кримінальних справ під час Великого терору у період його керування УНКВС по Полтавській області. Методологія та методи. Застосування просопографічного підходу дозволило дослідити історичний процес через опис кар’єрної стратегії регіонального керівника органів державної безпеки у 1920–1930-х рр. У досліджені авторами були застосовані біобібліографічний, компаративістичний, культурно-історичний та психологічний методи у поєднанні із формою історичного портрета. Висновки. Біографія співробітника радянських органів державної безпеки Олександра Волкова та наведені у статті фактичний матеріал поглиблюють розуміння суспільно-політичних процесів на Полтавщині у часи «Великого терору». У роботі продемонстровано механізми утвердження радянської тоталітарної системи на периферії крізь призму діяльності радянських органів державної безпеки. Проаналізовані способи ухвалення та реалізації управлінських рішень очільниками силових структур на місцях надали можливість подальшого вивчення особливостей функціонування радянської репресивної системи доби сталінізму. Розгляд організаційних змін територіальних органів ДПУ–НКВС на Полтавщині продемонстрував, яким чином стандартна штатна структура комуністичних спецслужб адаптувалася у регіоні залежно від його політичної, соціально-економічної, національної специфіки. На основі аналізу особової справи керівників територіального органу НКВС О.О. Волкова проілюстровано соціально-психологічний портрет співробітника радянських спецслужб. Ключові слова: Олександр Волков, НКВС УРСР, Великий терор, Полтавщина.

Ключові слова: Олександр Волков, НКВС УРСР, Великий терор, Полтавщина.

An Architect of the Great Terror in Poltava Region: Oleksandr Volkov

The purposes of the study are as follows: to show the critical stages of the life of the Oleksandr Volkov (1898–1941) – the chief of the Poltava regional NKVD office; to highlight his role in the process of Sovietization of the North Caucasus, Azov and the Black Sea regions; to find out the Volkov's contribution in the process of falsification of criminal cases during the Great Terror, as he was the chief of the Poltava regional NKVD office. Authors use unique, recently found documents. Methodology and methods. The use of the prosopography method allowed to study the historical process of the 1920-1930th through the career strategy of the chief of the regional NKVD office. The authors used biobibliographic, comparative, phycological and cultural methods. Conclusions. The biography of the officer of Soviet state security services Oleksandr Volkov and the facts, provided in the article, deepen the understanding of social and political processes in Poltava region in times of the Great Terror. Authors show the mechanisms of the establishment of the Soviet totalitarian system on the periphery through the prism of the activities of the Soviet state security bodies. They analyze the methods of decision-making and implementation of administrative decisions by the heads of law enforcement agencies. This analysis provided an opportunity to further study the peculiarities of the functioning of the Soviet repressive system of the Stalinist era. Highlighting the organizational changes in the territorial bodies of the NKVD in Poltava demonstrated the way the staff structure of Communist special services adapted to the regional political, socio-economic, and national specificity. Based on an analysis of the personal case of the head of the Poltava local NKVD office, Oleksandr Volkov paints us a social and psychological portrait of an employee of the Soviet special services.

Keywords: Oleksandr Volkov, the Great Terror, Poltava region, People's Commissariat for Internal Affairs in UkrSSR.

Ведмідь Л.. "Великий терор" очима "шістдесятників"

Мета статті – дослідити відображення «Великого терору» та сталінських репресій у мемуарах «шестидесятників» та визначити роль Клубу творчої молоді у розкритті злочинів сталінської доби. Для досягнення зазначеної мети авторкою проаналізовані щоденники «шестидесятників», де відображена зазначена проблема. Методологія дослідження ґрунтується на герменевтичному підході, пов'язаному з дослідженням, поясненням та інтерпретацією історичних текстів. Авторка використовувала методи джерелознавчого аналізу (зіставлення даних досліджуваного джерела з іншими джерелами, оцінка достовірності деталей та ін.). Врахований історичний контекст появи мемуарів. Висновки. На основі щоденників українських дисидентів Леся Танюка, Василя Симоненка та інших учасників громадсько-політичного руху «шестидесятників» розкрито процес виявлення таємних поховань громадян, розстріляних під час «Великого терору» 1937–1938 рр. у Биковнянському лісі. Проблема репресій та реабілітації є однією з наскрізних ліній всього «Щоденника» Л. Танюка. У статті розглядаються перебіг формування світогляду української інтелігенції, її критичного ставлення до партійно-радянського керівництва, причинами якого було замовчування наслідків та масштабу політичних репресій. Авторка дійшла висновку, що у середовищі української інтелігенції були наявні суперечні світоглядні процеси. На це вплинула озвучена у лютому 1956 р. доповідь Микити Хрущова на ХХ з’їзді КПРС про культ особи Сталіна та його наслідки. Щоденники віддзеркалюють внутрішній світ української інтелігенції, яка була фактично вихована на жорстких постулатах марксистсько-ленінської теорії. Але факти про масовий терор в радянський України, маловідомі на той час і які стихійно почали виявлятися, змінили їхні погляди. Значну роль у перевірки фактів про масові поховання у Биковнянському лісі відіграла комісія, створена восени 1962 р. у середовищі Клубу творчої молоді.

Ключові слова: "Великий терор", Биківня, масові репресії, КТМ, Л. Танюк, шістдесятники, "словник репресованих".

The Great Terror in the Perception of the Sixtiers

The purpose of the article is to research the image of the Great Terror and Stalin's repressions in the memoirs of the man of the sixties and to define the role of the Club of the Youth Creative Activities in detecting the crimes of the Stalin's times. In order to reach those goals, the author analyses the dairies of the man of the sixties, which refer to the named problem. The methodology of the study is based on the hermeneutical approach, connected with the historical texts research, explanation and interpretation. The author used the methods of source analysis (comparison of the data of the investigated source with other sources, assessment of the reliability of details). The historical context of the appearance of the memoirs is taken into consideration. Conclusions. Based on the records of Ukrainian dissidents Les' Taniuk, Vasyl Symonenko and other participants of the sixties socio-political movement, the author shows the process of finding out in the Bukivnya forest the secret burials of the shot in 1937-1938. The problem of repressions and rehabilitations is the key one in the Les' Taniuk Tan "Diary". The author examines the course of formation of the outlook of the Ukrainian intelligentsia, its critical attitude towards the party-Soviet leadership, the reasons for the silencing of the consequences and the scale of political repression.The author shows the conflicting worldviews in the Ukrainian intelligentsia community. They were influenced by the Mykyta Khrushev's report, presented in 1956 on the XX Communist Party Congress. The key topics of the report were the cult of Stalin's personality and its consequences.The diaries reflect the inner world of the Ukrainian intelligentsia, which was brought up on the rigid tenets of Marxist-Leninist theory. However, the facts of mass terror in Soviet Ukraine, little known at the time and which spontaneously began to manifest, changed their views dramatically. The commission, established in the fall of 1962 in the Club of the Youth Creative Activities community, played a significant role in verifying the facts about mass graves in Bukivnya forest.

Keywords: the Great Terror, Bykivnya, mass repressions, KTM, L. Tanyuk, "Sixties", "dictionary of repressed".

Ворожко В.. Військова промисловість та органи державної безпеки СРСР та УСРР у 1918–1926 рр.

Метою статті є дослідження взаємовідносин керівних структур військової промисловості й органів державної безпеки у контексті проведення контррозвідувальних заходів. Методологія та методи. Методологічною основою дослідження стали принципи історизму та об’єктивізму. Для опрацювання виявлених джерел автор використав проблемно-хронологічний, порівняльний, статистичний методи. Висновки. Захопивши владу, більшовики негайно вжили заходів із забезпечення надійного контролю держави над економікою країни, зокрема, ними була націоналізована військова промисловість. Стимулом для розвитку радянської військової промисловості стала політична самоізоляція СРСР та антагоністичні відносини з іншими країнами. Підозрілість радянського керівництва щодо ворожих намірів країн-сусідів постійно зростала, тому зовнішня воєнна загроза вважалася цілком реальною. Це вимагало створення замкнутого військово-промислового комплексу та повного «імпортозаміщення». Оскільки на початку 1920-х рр. ідея «світової пролетарської революції» для більшовицького керівництва була актуальною, то одним із головних завдань військової промисловості вважалася необхідність забезпечення зброєю повсталих пролетарів в інших країнах. Всебічний контроль за військовою промисловістю здійснювали спочатку надзвичайні органи, а згодом – органи державної безпеки. Ця функція покладалася на Особливий відділ та на Економічне управління державної безпеки. Керівники цих відомств вважали заміну фахівців царського періоду («спеців») на комуністів та комсомольців одним із головних методів покращення роботи військової промисловості. Цькування спеціалістів (так зване спецоїдство), які отримали «буржуазну» освіту та працювали за часів імперії, мало місце у період, що досліджується. Контроль за забезпеченням захисту державної таємниці покладався, насамперед, на секретно-шифрувальні підрозділи, а окремі функції із захисту державних секретів здійснювали особливі відділи.

Ключові слова: військова промисловість, ВНК–ОДПУ–НКВС, державна таємниця, заручництво, засекречування, особливі відділи, радянська Україна, спецоїдство.

Military Industry and State Security Bodies of USSR–UkrSSR in 1918–1926

The purpose of the article is to explore the interconnections between governing structures of military industry and state security services in the framework of conducting counterintelligence activities.Methods and methodology. The principle of historical objectivity formed the methodological basis of the survey. While working with the found sources, the author used the problem-chronological, comparative and statistical methods. Conclusions. After Bolshevik's seizure of power, they immediately took steps to ensure reliable control of the state over the economy of the country. They nationalized the military industry, in particular.Political self-isolation and antagonistic international relations became the stimuli for the development of the Soviet military industry. Suspicion of the communist leaders of hostile intentions of neighbouring countries was steadily increased. Thus, the military threat considered to be real. This threat demanded building closed military-industrial complex and complete "import substitution". As far as the idea of the world proletarian revolution was on the front burner for the Bolshevik leaders, one of the critical tasks for the military industry was to provide with the guns the future proletary uprisings in other countries. Overall control over the military industry for the first time, was realized by the extraordinary authorities. Later this function was moved to the state security service. This function was entrusted to the Special Department and the Economic Security AdministrationThe chiefs of these bodies considered changing the experts of the empire period for the Communists and Komsomol members one of the critical methods of work improving. The persecution of specialists (so-called spetsoidstvo), who received a "bourgeois" education and worked during the Romanov rule, was not a rare thing during the period under investigation.The control over the protection of state secrets was entrusted, first of all, to the secret-encrypting units, and separate functions for the protection of state secrets were carried out by specialized departments.

Keywords: military industry, VNK–ODPU–NKVD, state secret, hostage-taking, special departments, Soviet Ukraine, ''spetseedstvo''.

Шишко О.. Політичний терор в Одеській губернії у лютому–квітні 1920 р.

Мета дослідження – проаналізувати діяльність Одеської губернської надзвичайної комісії як карального органу комуністичної влади у перші місяці існування її в Одеській губернії у 1920 р. Виявити причини та наслідки каральної політики влади, яка була спрямована на придушення найменшого спротиву насадженню постулатів соціальної революції у її більшовицькому розумінні. Методи та методологія. На основі проблемно-хронологічного методу у дослідженні розглянуто процес застосування каральних заходів комуністичної влади, що включали в себе розстріли, ув’язнення до концтабору, конфіскацію майна, примусову мобілізацію, масові арешти під час облав. Висновки. Одним із наслідків встановлення у лютому 1920 р. в Одеській губернії радянської, насправді більшовицької влади, стало поновлення діяльності каральних органів, зокрема, Одеської надзвичайної слідчої комісії. Цей орган за майже місяць свого існування не прийняв жодного розстрільного рішення, а лише проводив арешти неблагонадійних осіб. Ситуація змінилася на початку березня, коли до Одеси прибула група надзвичайників на чолі з С. Реденсом та коли була змінена назва цього органу на Одеську губернську надзвичайну комісію (ОГНК). Упродовж березня–квітня колегія ОГНК за головування С. Реденса ухвалила рішення про розстріл 113 осіб, 110 осіб ув’язнили до концтабору, 29 справ передали на розгляд революційного трибуналу, з-під варти звільнили 182 особи. У цей період колегія ОГНК найчастіше карала за контрреволюційну діяльність, яка полягала у службі у контррозвідці, у видачі й побитті комуністів, за виготовлення та збут фальшивих грошових знаків та за кримінальні злочини. Загалом політичний терор був спрямований на придушення проявів відкритого чи прихованого спротиву політиці комуністичного режиму представниками різних верств населення.

Ключові слова: терор, розстрільні списки, ОГНК, колегія, концтабір, революційний трибунал, революційний комітет.

Political terror in Odesa province in February-April 1920

The aim of the research. The purpose of the study is to analyze the activities of the Odesa Provincial Extraordinary Commission as a punitive body of the communist government in the first months of its existence in the Odesa province in 1920. To identify the causes and consequences of the punitive policy of the authorities, which was aimed at suppressing even the least resistance and imposing the postulates of the social revolution in its Bolshevik understanding. Methods and methodology. On the basis of the problem-chronological method, the study examined the use of punitive measures by communist authorities, which included executions, imprisonment in a concentration camp, confiscation of property, forced mobilization, mass arrests during raids. Conclusions. One of the consequences of the establishment of the Bolshevik government in the Odesa in February 1920 was the resumption of the activities of the punitive bodies, in particular, the Odesa Emergency Investigative Commission. For almost a month, this body did not accept any decision on death penalty and only arrested unreliable persons. The situation changed in early March, when a group of emergency officers headed by S. Redens arrived in Odesa and when the name of this body was changed to the Odesa provincial emergency commission (OPEC). During March-April, the OPEC Board, under the chairmanship of S. Redens, decided to execute 113 people, 110 people were imprisoned at a concentration camp, 29 were transferred to the Revolutionary Tribunal, 182 were released from custody. During this period, the OPEC board most often punished for counter-revolutionary activities, which consisted of counterintelligence service, betrayal and beating of communists, manufacture and sale of counterfeit banknotes and criminal offenses. In general, political terror was aimed at suppressing the manifestations of open or covert resistance to the policies of the communist regime by representatives of various population strata.

Keywords: terror, execution list, OPEC, collegium, concentration camp, revolutionary tribunals, revolutionary committee.

Золотарьов В.. Репресії серед співробітників державної безпеки УРСР у 1936–1941 рр.: персоналізовано-статистичний аналіз

Мета дослідження. На підставі документів особового походження та матеріалів службового розслідування провести аналіз статистичних даних репресованих співробітників державної безпеки у другій половині 1930-х рр. Методологія та методи. На основі просопографічного й антропологічного підходу автор дослідив обставини завершення професійної діяльності понад 600-х співробітників державної безпеки, причетних до фальсифікації кримінальних справ під час Великого терору 1937–1938 рр., а також катування та вбивств арештованих громадян. Для реалізації означеної мети автор використав біографічний, проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний, статистичний методи та методи узагальнення і систематизації. Висновки. Робота із джерелами офіційної статистика ВНК–ОДПУ–НКВС про кількість арештованих і засуджених чекістів передбачає особливу ретельність та обережність з боку дослідників. Треба враховувати можливу маніпуляцію з часовими проміжками і кількісними даними під час створення цього виду історичного джерела. Першим кроком до з’ясування кількісних даних репресованих чекістів є дослідження окремих цільових груп співробітників НКВС. Для статистичного аналізу даних стосовно співробітників держбезпеки автором були обрані наступні критерії: служба в НКВС УРСР у період з жовтня 1936 р. по грудень 1938 р., наявність спеціального звання ГУДБ НКВС, або служба у відділах УДБ чи відділах управлінь місць ув’язнення (УМУ), робота на керівних посадах у НКВС УРСР. На сьогодні встановлено прізвища 654 чекістів, які були арештовані у 1936–1941 рр. як «вороги народу», «порушники соціалістичної законності» або як особи, що скоїли кримінальні злочини. Із них, 216 осіб були страчені, 209 осіб засуджені до позбавлення волі, 10 осіб засуджені до позбавлення волі умовно, 9 осіб померли або покінчили життя самогубством під час слідства, 148 осіб були звільнили з-під арешту. Долю 62 співробітників після арешту з’ясувати поки що не вдалося. Автор опублікував стислі біографічні довідки 654 співробітників органів державної безпеки, арештованих у 1936–1941 рр.

Ключові слова: репресії, НКВС, спеціальні звання, Великий терор, міра покарання.

Repressions among the Employees of the State Security Services of the UkrSSR in 1936–1941: Personal and Statistical Analysis

The study aimed to make an analysis of statistical data on the repressed in 1930th state security officers, grounding on the on documents of personal origin and investigation materials. Methodology and methods. Using the prosopography and anthropologic approaches, the author researched the circumstances of finishing of the professional life of more than 600 state security employers. All of them were involved in falsifications of criminal cases during the Great Terror 1937-1938, torturing and killing the arrested citizens. The author also used biographic, comparative, statistical, generalization and systematization methods. Conclusions. The working on the official statistical data originated from state security authorities and related to the amount of arrested and condemned, demands exceptional diligence and caution. The possible manipulations with time and quantitative data while creating this source should be taken into consideration. The first step on the way of finding out the real number of the repressed chekists is the survey on the separate target groups of the NKVD officers. The author chose such criteria for the statistical analysis: service in the NKVD of the Ukrainian SSR from October 1936 to December 1938, the presence of a particular rank of the NKVD State Departments of Defense, or service in the departments of the UDB or the Departments of Departments (UMU), work in senior positions in the NKVD of the Ukrainian SSR. Today we know the names of 654 Chekists who were arrested in 1936–1941 as "enemies of the people", "violators of the socialist rule" or as perpetrators of criminal offences. Two hundred sixteen people were executed, 209 were sentenced to imprisonment, ten were sentenced to probation, nine died or committed suicide during the investigation, 148 were released from custody. The fate of 62 employees has not yet been identified after the arrest. The author published a summary biographical information of 654 state security officers arrested in 1936-1941.

Keywords: repressions, NKVD, special rank, the Great Terror, measure of punishment.

Алланиязов Т.. Українці в Особливих таборах ГУЛАГ МВС СРСР

Мета – дослідити становище ув’язнених українців, які перебували в Особливих таборів Головного управління таборів МВС СРСР, а також їхню роль в організації спротиву табірній адміністрації. Методологія та методи. Методологічною основою дослідження стали принципи історизму та об’єктивності. Для реалізації означеної мети автор використав проблемно-хронологічний, порівняльний та статистично-аналітичний методи. Висновки. Автор проаналізував статистичні дані з метою визначити кількості українців серед в’язнів. За своєю чисельністю українці, здебільшого члени Організації Українських Націоналістів та бійці Української повстанської армії, становили від однієї третини до половини табірних контингентів Особливих таборів. Поширеною формою супротиву серед них було порушення табірного режиму. В’язні-українці різними способами протидіяли представникам табірної адміністрації. Зокрема, відмовлялися працювати, організовували «волинки», страйки і повстання у 3-м табірному відділенні Степового табору, втечі, здійснювали фізичний і моральний терор стосовно тих в’язнів, які підтримували табірну адміністрацію. Намагаючись припинити спротив, керівництво Особливих таборів передислоковувало групи в’язнів з метою руйнування налагоджених зв’язків. Однак так практика не давала очікуваних результатів. З огляду на значну чисельність в’язнів-українців в Особливих таборах МВС СРСР, нагальною проблемою є опрацювання матеріали в архівах Російської Федерації та Республіки Казахстан і створення бази даних в’язнів за визначеними параметрами. Оскільки створення такої бази даних вимагає значних зусиль з боку науковців, а також фінансових витрат, автор вважає за необхідне об'єднати зусилля дослідників з України, Казахстану та Російської Федерації за умови державної підтримки пошукової та видавничої роботи. Важливим аспектом для перспективного дослідження є вивчення подальшої долі українців після повернення із заслання і таборів

Ключові слова: Україна, Казахстан, ОУН, УПА, страйк, повстання.

Ukrainians in the Special Camps GUTAB Ministry of Internal Affairs of the USSR

The purpose of the article is to research the living conditions of the Ukrainians, which were imprisoned in Special labour camps of the Main Camps Directorate of the Ministry of Internal Affairs of the USSR. Their role in the organization of the resistance to the camp administration.Methodology and methods. The author used the chronological approach, comparative and statistical methods. Conclusions. The author analyzed the statistical data to define the number of Ukrainians among the prisoners. It was from 1\3 till 1\2 of all camp prisoners. Most of Ukrainians were members of Organization of Ukrainian Nationalists or soldiers on Ukrainian Insurgent Army. Breaking the camp rules was among popular ways of resistance. Imprisoned Ukrainian found different ways to counter the camp regime and resist to the camp administration. In particular, they refused to work, organized "bagpipes", strikes and uprisings in the 3rd camp section of the Steppe camp. Ukrainians escaped, carried out physical and moral terror against those prisoners who supported the camp administration. To end the resistance, Special Camps leaders re-deployed inmate groups to break up established ties. However, this practice did not produce the expected results.Taking into consideration the number of imprisoned Ukrainians in Special camps, the need to work on the data and materials in Russian and Kazakh archives is urgent. This work should have a result – the creation of the database of the prisoners. Such a research project is rather expensive, so the author proposes to combine efforts of researchers from Ukraine, Russia and Kazakhstan. One of the essential aspects of this survey is the study of the further destiny of Ukrainians after their freeing.

Keywords: Ukraine, Kazakhstan, OUN, strike, uprising.

Ковальчук В., Огороднік В.. Становище інвалідів німецько-радянської війни в УРСР у другій половині 1940-х – на початку 1950-х рр.

Мета статті полягає у висвітленні особливостей соціального становища інвалідів радянсько-німецької війни 1941–1945 рр. на основі аналізу архівних документів Галузевого держархіву Служби безпеки України.Методи та методологія. Специфіка повсякденного життя інвалідів-фронтовиків досліджується за допомогою історико-типологічного, герменевтичного методів, а також методу джерелознавчого аналізу. Методологія статті ґрунтується на засадах історичної антропології.Висновки. Соціалізація людей з обмеженими можливостями у повоєнний час в УРСР відбувалася надзвичайно складно. Більшість з них були молоді чоловіки. З одного боку, загальна соціально-економічна криза в УРСР у повоєнні роки ставала на заваді вирішенню проблем інвалідів. З іншого боку, не був створений дієвий механізм соціального захисту цієї категорії населення. У повсякденному житті фронтовики стикалися з такими проблемами як нестача житла або його незадовільний стан, мізерне грошове забезпечення, що не задовольняло навіть мізерних потреб. Вони потребували медичного обслуговування та психологічної підтримки. Характерною рисою повоєнного часу було жебракування калік. Значна частина інвалідів залишалася непрацевлаштованими. Кооперативи для інвалідів у другій половині 1940 – на початку 1950-х рр. працювали з перебоями і не могли забезпечити працевлаштування усіх, хто його потребував. Авторами зроблений висновок, що заходи, які здійснювалися державою в галузі соціального захисту фронтовиків, були малоефективними. Жебракування та дрібні крадіжки ставали стратегіями виживання інвалідів. Нужденність та зволікання у вирішенні повсякденних проблем колишніх фронтовиків зумовили критичне ставлення у їхньому середовищі до партійних та урядових рішень.

Ключові слова: інваліди, фронтовики, ЦК КП(б)У, радянсько-німецька війна, рента, позика, колгосп.

Status of the Disabled Veterans of the Soviet-German War in the UkrSSR in the second half of the 1940s – early 1950s

The purpose of the article is to highlight the key features of the social status of the disabled veterans of the Soviet-German War 1941-1945, basing on the archival documents, which are preserved in the Archive of the State Security Service of Ukraine. Methods and methodology. The specificity of the everyday life of disabled veterans is investigated using historical-typological, hermeneutical methods, as well as the process of source-analysis. The methodology of the article is based on the principles of historical anthropology.Conclusions. Socialization of people with disabilities in the post-war period in the USSR was extremely difficult. Most of them were young men. On the one hand, the general socio-economic crisis in the USSR in the postwar years prevented the solution of the problems of the disabled. On the other hand, the working mechanism of the social protection of this group was not created. In everyday life, combatants faced the lack of accommodation or its dreadful condition, small salary, which was not enough to satisfy even the most straightforward needs. They needed medical care and psychological support. The characteristic feature of post-war times was the begging of disabled people. The significant part of the combatants had no job. The cooperatives for the disabled in the second half of 1940 - in the early 1950's worked intermittently and could not employ all who needed it. The authors conclude that the measures taken by the state in the field of social protection of the veterans were ineffective. Begging and petty theft has become strategies for surviving disabled people. The need and delay in addressing the daily problems of veterans have led to a critical attitude in their environment to party and government decisions.

Keywords: invalids, veterans, Central Committee of the Communist Party of Ukraine (Bolsheviks), Soviet-German war, rent, loan, collective farm.

Тинченко Я.. Архівно-кримінальна справа генерала Армії УНР Володимира Сінклера

Метою статті є реконструкція «київського періоду» життя (1918–1921 рр.) генерал-майора російської імператорської армії Володимира Олександровича Сінклера через публікацію архівно-кримінальної справи, що здійснюється вперше. Методи та методологія. У дослідженні використані загально-наукові та історичні методи. Автор застосував просопографічний підхід, що дозволяє досліджувати історичний процес через опис кар'єрних стратегій військових діячів певної епохи. Висновки. Про службу Володимира Сінклера у російській імператорській армії вцілило чимало матеріалів. «Київський період» його біографії також широко відображений у архівних джерелах. В. О. Сінклер упродовж 1918–1921 рр. був керівником Генерального штабу та командувачем Дієвої армії УНР. У статті діяльність Володимира Олександровича розкрита на тлі складних взаємин між керівниками армії УНР. Із 1921 р. генерал перебував у еміграції в Польщі. У 1945 р. був арештований співробітниками наркомату державної безпеки СРСР та доставлений до Києва. Перебуваючи під слідством, В. О. Сінклер був госпіталізований до в’язничної лікарні, де помер 16 березня 1946 р. Реабілітований у 2000 р. Кримінальна справа В. О. Сінклера зберігається у Галузевому архіві Служби безпеки України. Доступ до архівних матеріалів обумовив появу публікацій про цю особистість на початку 2000-х рр. Публікація архівно-кримінальної справи є вагомим доповненням до наявної інформації про В. О. Сінклера , а також дозволяє розкрити окремі аспекти політичних подій в Україні доби революції (1917–1921 рр.). У статі опубліковані фотодокументи, що містяться у архівно-кримінальній справі, а також з фондів Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника.

Ключові слова: Українська Народна Республіка, Генеральний штаб, генералітет, Вища військова рада, Сінклер Володимир Олександрович.

Archival Criminal Case of the Volodymyr Sinkler, The General of the Ukrainian People’s Republic Army

The purpose of the article is to reconstruct the Kyiv period (1918–1921) of life of the Major General of the Russian Imperial Army Volodymyr Sinkler, using the publication of his archival criminal case. The author publishes it for the first time. Methods and methodology. In the study, the author used general scientific and historical methods. The author applied a prosopographic approach that allows us to explore the historical process by describing the career strategies of military figures of a particular era.Conclusions. Lots of materials, related to the Volodymyr Sinkler's service in the Russian army, have preserved. Many archival materials also highlight the Kyiv period of his life. Volodymyr Sinkler was the Head of the General Staff and the Commander of the Field Army of Ukrainian People's Republic during 1918-1921. The activities of Volodymyr Sinkler are revealed through the relations between the leaders of the UNR army. From 1921 the general was in exile in Poland. In 1945 he was arrested by officers of the State Security of the USSR and brought to Kyiv. While being under investigation, V. Sinclair was hospitalized at the prison hospital, where he died on March 16, 1946. He was rehabilitated in 2000. Sinclair's archival criminal case is preserved in the Archive of the State Security Service of Ukraine. The open access to archival materials led to the emergence of publications about this person in the early 2000s. The publication of an archival criminal case is a significant addition to the available information about Volodymyr Sinclair, and also allows revealing certain aspects of political events in Ukraine during the Revolution (1917–1921).The article contains the photo documents from the archival-criminal case, as well as from the Kamianets-Podilsky State Historical Museum.

Keywords: Ukrainian People’s Republic, General Staff, General, High Military Council, Volodymyr Olexandrovych Sinkler.

Рубльов О.. "Herr Hagemeier, Herr Hagemeier! Man hält mich hier fest!": арешт 11 липня 1937 р. співробітниці Генерального консульства Німеччини у Києві Ерни Герндт

Мета статті – на прикладі долі конкретної особи (німкені Ерни Герндт) розкрити перебіг сталінських репресій, спрямованих проти німецького населення СРСР в рамках т. зв. «німецької операції», а також дослідити складний процес реабілітації у 1950-х рр. Методологія. У дослідженні провідним є просопографічний метод, який дозволяє дослідити постаті й соціальні групи у історичному розрізі, створити «колективні біографії» та прослідкувати певні закономірності. Для реалізації поставленої мети використані проблемно-хронологічний, біографічний, культурно-історичний, конкретно-пошуковий, історико-генетичний та психологічний методи. Висновки. У біографічному нарисі реконструйовано життєпис корінної киянки Ерни Герндт, етнічної німкені, яка майже два десятиліття (1910–1914; 1923–1937) була технічною співробітницею Консульства Німеччини у Києві. Наголос зроблено на умовах праці персоналу Консульства (згодом Генерального консульства) Німеччини у Києві у роки сталінського терору 1930-х рр. Докладно відтворено обставини арешту Е. Герндт співробітниками НКВД УССР 11 липня 1937 р. Висвітлено причини її звільнення з подальшою депортацією з СССР, праця у МЗС Німеччини у роки Другої світової війни, а також повторний арешт 1946–1947 рр., «дотермінове» звільнення 1955 р. й тривалі перипетії реабілітації невинно засудженої особи. Автор акцентує увагу на поєднанні кампанії ліквідації іноземних консульств на території СРСР з масовими національними операціями під час «Великого терору» 1937–1938 рр. Зазначається, що справжньою причиною обмеження контактів радянських громадян – представників національних громад в СРСР – було прагнення Сталіна та його оточення ізолювати їх від держав, з якими вони мали етнічний зв'язок. Дослідження ґрунтується на матеріалах архівно-кримінальної справи Ерни Герндт, що зберігаються у Галузевому державному архіві Служби безпеки України та публікуються вперше.

Ключові слова: Герндт Ерна (Gerndt Erna), Консульство (Генеральне) консульство Німеччини у Києві, Великий Терор 1937–1938 рр., репресії, Совєтська Воєнна Адміністрація (СВА) у Німеччині.

"Herr Hagemeier, Herr Hagemeier! Man hält michhier fest!": the arrest of Erna Gerndt – an employee of the German Consulate General in Kyiv on July 11, 1937.

The purpose of the article is to show the course of Stalin's repressions, directed against German population of the USSR in the framework of so-called "German operation", and to research the complicated process of rehabilitation in the 1950s. The case of Erna Gerndt exemplifies all these processed. Methodology. The principal method used in the survey is the prosopographical method. This method allows to research persons and social groups in historical context, to create 'collective biographies' and to find and trace some patterns. Also, the author used problem-chronological, biographical, cultural-historical, specific-search, historical-genetic and psychological methods.Conclusions. In the biographical essay, the author reconstructs the story of the life of the native Kyiv citizen Erna Gerndt. She was an ethnic German and served as a technical fellow at the Consulate of Germany in Kyiv during for more than two dozen years (1910–1914; 1923–1937). The stress is made on the working conditions of the Consulate (later - Consulate General) stuff of Germany in Kyiv in the times of the Stalin's terror in 1930s. The circumstances of the Erna Gerndt's arrest on June 11, 1937, by the NKVD officers author pictures in details. The author also highlights the reasons for her releasing, further deportation from the USSR, work in the Ministry of International Affairs in Germany during the World War II, and her second arrest in 1946-1947, the "early" release in 1955 and the endless twists and turns of rehabilitation of an innocently convicted person. The author emphasizes on the combination of the campaign of liquidation of foreign consulates in the USSR with mass national operations during the Great Terror in 1937-1938. The real reason for limiting the contacts of Soviet citizens - representatives of national communities - was Stalin's and his surrounding's desire to isolate them from the states with which they had ethnic ties.The study is based on Erna Gerndt's archival criminal case files, which are stored in the State Archives of the Security Service of Ukraine. They are published for the first time.

Keywords: Erna Gerndt, German Consulate (General) in Kyiv, the Great Terror 1937–1938, repressions, Soviet Military Administration (SMAD) in Germany.