Журнал «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ». № 1 (59), 2023

142 Вікторія Хромова Марковича Зенченко та Гаврила Гордійович Максака для обговорення фінансових питань. Г. Максак не розумів – навіщо потрібен приїзд митрополита, аргументуючи свою точку зору процесом ліквідації УАПЦ комуністичним режимом. Д. Карпен- ко наполягав, що, навпаки, необхідно викликати любов ук- раїнського селянина до України і зазначив: «Ми не знаємо, що буде завтра. Я маю свідчення, що у 1928– 1929 рр. Антанта планує окупувати частину Радянського Сою- зу. […] Я, знаходячись арештованим при Київському Бупрі, у жовтні 1927 р. познайомився з польським лейтенантом Брауні (посаду зазначив автор документу. – Авт.), який розповів мені про наміри Антанти […]»46. Ці свідчення були написані особисто Д. Карпенком і за- свідчені його власним підписом. Однак ми не можемо точно стверджувати, чи існував лейтенант Брауні і чи він дійсно надав таку інформацію священнику. Враховуючи всі обставини слідства та обмеженість дока- зів «контрреволюційних діянь», кримінальна справа була на- правлена до Судової трійки при Колегії ДПУ УСРР із пропо- зицією застосування до Д. Карпенка вищої міри соціального захисту47, однак у остаточній ухвалі від 5 лютого 1932 р. він був покараний на 3 роки до концтабору48. У кримінальній справі міститься документ, який викликає деякі сумніви у політичній позиції священника. Згідно із свідченням П. Репія від 26 листопада 1930 р., Д. Карпенко був «завербований» ще у 1925 р. Однак не зазначено, співро- бітником якої силової структури він був «завербований»49. Також, варто звернути увагу на те, що настоятель постійно висловлював думку про створення незалежної України і не визнавав співпрацю з співробітниками ДПУ УСРР. __________________________________ 46 Там само, арк. 26–27. 47 Там само, арк. 36. 48 Там само, арк. 42. 49 Там само, арк. 38.