Бич Лука Лаврентійович, Бочковський Ольгерд-Іполит, Ейхельман Отто Оттович, Кобилянський Люцій Ремігійович, Куримський Андрій Семенович, Кушнір Володимир, Мицюк Олександр Корнійович, Обідний Михайло, Осауленко Кость, Приходько Андрій, Сингалевич-Мазепа Наталія, Слюсаренко Федір Павлович, Стефанюк Федір, Туркеняк Борис, Янчук Федір, Солтис Остап, Борковський Ольгерт Іполит, Оснач Дмитро, Губчевський Олександр, Коцюбинський Олександр, Стрижак Василь, Губчевська Елена, Уманець Лев

м. Прага, Ольшанське кладовище

Прага (Чехія)

50.080588°N, 14.469718°E

Les gens

👴

Бич Лука Лаврентійович

1875 – 1944

69 années

Né en: Кубанська обл., Єйський повіт, станиця Павлівська

Luka Byč

Notes sur la personneРанг або посада: прем'єр-міністр Кубанської народної республіки Місце поховання: Прага (Чехія) Адреса цвинтаря: м. Прага, в. Віноградська 1835/153, 130 00 Прага 3, Чехія (м. Прага, Ольшанське кладовище) Стан могили: Інше Статус оплати: Статус оплати невідомий Інформація актуальна станом на: 04.11.2020 Джерело: Енциклопедія Сучасної України. Т. 3:"Б" [Текст] / голов. ред. І. М. Дзюба. - 2001. - Бич Лука Лаврентійович; Виписка з архіву цвинтаря. Опис: Бич Лука Лаврентійович (Byč Luka) (1875 – 1944) – прем'єр-міністр Кубанської народної республіки. Кубанський політичний діяч, правознавець, економіст. Народився у сім’ї козака-чорноморця українського походження. Закінчив юридичний факультет Московського університету (1894). Служив секретарем Новоросійської міської управи. 1894–1900 – член місцевої нелегальної української громади, директор Бакинського відділу «Східного товариства транспорту по Волзі і Каспійському морі». 1912 обраний міським головою Баку. За деякими відомостями, до 1917 був членом Чорноморського комітету Української революційного партії, потім входив до УСДРП. Дотримувався соціал-демократичних поглядів плехановської орієнтації. У роки Першої світової війни був також головою Бакинського військово-промислового комітету, від лютого 1917 – головою виконкому громадських організацій Баку. 1917 призначений Тимчасовим урядом начальником постачання Кавказької армії. Після розвалу фронту повернувся на Кубань, був обраний членом Кубанської військової ради. Належав до Чорноморської фракції, що мала проукраїнську спрямованість. Від листопада 1917 очолював Кубанський крайовий уряд, а пізніше став головою Законодавчої ради Кубанської Народної Республіки. Послідовний прихильник самостійного розвитку Кубані з тяжінням до федеративного об’єднання з Україною. У 1919–1920 рр. очолив делегацію Кубані на Паризькій мирній конференції. Один з ініціаторів підписання мирної угоди з меджлісом гірських народів Кавказу, що унеможливило його повернення на Кубань, де стався проденікінський державний переворот. Від 1922 р. – у Чехо-Словаччині. Доцент, професор, ректор Української господарськиї академії у Подєбрадах. Водночас викладав у заснованому 1932 р. при Академії Українському технічно-господарському інституті заочне навчання (1937–39 – дир.). Брав активну участь у діяльності Українського правничого товариства у Чехо-Словаччині, зокрема його правничої термінологічної комісії. Входив до емігрантської громади кубанців. Автор наукових праць з міського самоврядування і господарства, навчальних посібників.

Liens externes