Журнал «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ». № 1 (59), 2023

104 Ярослав Тинченко зазвичай, не призивалися національними та білогвардійськи- ми урядами). Зважаючи на те, що йшлося про реєстрацію та контроль за сотнями тисяч людей, упродовж 1918 р. поміж політичними і кадровими органами командування Червоної армії та особ- ливими відділами ВЧК, які займалися «боротьбою з контрре- волюцією», провели розподілення сфер діяльності. Колишні генерали, офіцери та урядовці, які вступили до Червоної армії та віддано їй служили, або повернулися до цивільного жит- тя на території Радянської Росії, перестали бути об’єктом обліку та спостереження ВЧК. Більшовицькі каральні органи зосередилися на обліку та контролю лише за «колишніми білими». Наприкінці 1919 р. почався процес масової здачі у полон генералів, офіцерів, урядовців та рядових капітулюючих біло- гвардійських армій. У результаті виникли десятки концентра- ційних таборів для цієї категорії осіб. Там здійснювалася фільтрація полонених, і чимало колишніх офіцерів та урядов- ців, які спромагалися довести, що були мобілізовані білими, одразу відправлялися на поповнення Червоної армії. Ті, які вступили до національних або білогвардійських армій добро- вільно, зазвичай засуджувалися до ув’язнення «до кінця гро- мадянської війни». Фактично, ці люди перебували у концта- борах до 1922 р., а деякі – навіть до 1923 р. Відомі також досить масові випадки страт органами ЧК командного складу армій супротивника. Рядові білогвардійці часто направлялися на комплектування частин Червоної армії поза будь-якою філь- трацією, іноді – навіть одразу на полі бою. У листопаді 1920 р. червоними військами було остаточно розбито та вигнано з Криму білогвардійську армію генерала П. Врангеля. Чимала кількість військовослужбовців цієї армії, а також біженців, серед яких було чимало генералів, офіцерів та урядовців, залишилися на півострові. Органи ЧК майже одразу організували реєстрацією колишніх білогвардійців.