Журнал «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ». № 1 (59), 2023

46 Наталя Романець квітень, при Новомосковській з 1 січня по 23 червня – 49 осіб23. В’язні часто помирали прямо у камерах або їх виносили звідти в агонізуючому стані, що справляло «гнітюче враження» як на сокамерників, так і на вільнонайманих працівників24. Пере- важна більшість померлих – селяни, які перебували під слід- ством за обвинуваченнями в крадіжках продуктів і худоби. Станом на 22 січня 1933 р. у Дніпропетровському БПУ майже тисяча в’язнів – старих, інвалідів, виснажених – пере- бували у критичному стані та потребували медичної допо- моги. Але перевести всіх до лікарні було неможливо, бо при нормативному навантаженні – 135 ліжок, в ній щоденно перебувало 180–195 хворих, яким не вистачало ні медика- ментів, ні обладнання, ні продуктів. Як визнав начальник Дніпропетровської центральної промколонії та БПУ Баранов, все лікування хворих в’язнів зводилося «до харчування»25. Це підтверджувало, що головною причиною їхнього захво- рювання був голод. Критичною була ситуація і у Запорізькій поправно-тру- довій установі (ПТУ) № 29, де станом на 20 березня 1933 р. утримувалося 1192 замість штатних 400 осіб. Калорійність їжі ув’язнених становила у лютому 460 калорій, у березні – 550 «проти потрібної середньої 2000 калорій». Тому 100 в’язнів, за офіційними даними, були виснажені від голоду, дуже слабкі. Відсутність належного харчування призвела до зростання смертності у Запорізькій ПТУ: у листопаді 1932 р. померло 7 в’язнів, грудні – 24, січні 1933 р. – 52, лютому – 64, за 11 днів березня – 1626. Дані Дніпропетровського обласного відділу охорони здо- ров’я свідчать, що саме в’язні та безпритульні були тими групами населення, які найбільше потерпали від голоду __________________________________ 23 Держархів Дніпропетровської обл., ф. Р-1520, оп. 3, спр. 61, арк. 87. 24 Там само, ф. Р-2240, оп. 1, спр. 86, арк. 6. 25 Там само, арк. 5. 26 Там само, ф. Р-1520, оп. 3, спр. 37, арк. 453.