Журнал «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ». № 2 (54), 2020

Зміст

Державний терор радянської доби

Подкур Р. Політвідділи МТС як інструмент державного терору під час Голодомору (на прикладі Вінницької області) — с. 5–46 · DOI
Бажан О. Куркульська операція НКВС СРСР 1937–1938 рр. на Київщині: цільові групи та масштаби репресій — с. 47–65 · DOI
Лисенко О. Репресії проти представників китайської громади Чернігівської області у період Великого терору — с. 66–87 · DOI
Левченко Л. Репресії литовців на Миколаївщині за доби Великого терору — с. 88–128 · DOI

Особа у контексті історії

Давидюк Р. Отамани-наддніпрянці у Волинському воєводстві: повстанські рейди, розвідка, політика, громадське життя — с. 129–170 · DOI
Золотарьов В. "Незаплямований боєць партії": сторінки біографії капітана державної безпеки Матвія Михайловича Герзона — с. 170–219 · DOI
Шептицька Т. Фелікс Якубовський – представник репресованого українського літературознавства — с. 220–238 · DOI

State terror of the soviet era

Podkur Roman The MTS’ political departments as an instrument of state terror in the period of Holodomor (on the example of Vinnytsia region) — pp. 5–46 · DOI
Bazhan Oleg Kurkul operation of the NKVD of the USSR in 1937-1938 in Kyiv region: target groups and scope of repressions — pp. 47–65 · DOI
Lysenko Olena Repression against members of the Chinese community in Chernihiv region during the Great Terror — pp. 66–87 · DOI
Levchenko Larysa Repressions of the Lithuanians in Mykolaiv region during the Great Terror — pp. 88–128 · DOI

The person in historical context

Davydiuk Ruslana Otamans of Dnieper region in Volyn Voivodeship: insurgent raids, intelligence, politics, public life — pp. 129–170 · DOI
Zolotariov Vadym «Unblemished fighter of the Party and the NKVD»: pages of the biography of the captain of state security Matviy Mikhailovich Gerzon — pp. 170–219 · DOI
Sheptytska Tetiana Felix Yakubovsky as a representative of repressed Ukrainian literary criticism — pp. 220–238 · DOI

Анотації / Abstracts

Подкур Р.. Політвідділи МТС як інструмент державного терору під час Голодомору (на прикладі Вінницької області)

Мета статті полягає у дослідженні ролі політвідділів МТС Вінницької області як надзвичайного органу, що мав здійснювати контроль за процесом сільськогосподарського виробництва для забезпечення виконання плану хлібозаготівлі. Методологія ґрунтується на принципах історизму, науковості, усебічності. Зважаючи на дослідження мотивів діяльності керівників політвідділів МТС, був використаний антропологічний підхід. Для реалізації мети були застосовані проблемний, хронологічний, конкретно-пошуковий, історико-генетичний методи. Висновки. Політвідділи МТС упродовж 1933–1934 рр. стали одним із «надзвичайних» інструментів Й. Сталіна та його оточення для вирішення хлібозаготівельної кризи у СРСР. Він був переконаний у неспроможності керівників УСРР та низових партійно-радянських працівників припинити спротив хлібозаготівлі та вилучити збіжжя, яке у реаліях вже було відсутнє у селянських господарствах. Хоча резолюція січневого 1933 р. пленуму ЦК ВКП(б) і ЦКК про створення політвідділів МТС і радгоспів мала загальносоюзний характер, вона була антиукраїнською за спрямуванням. Оскільки, серед різноманіття партій – колишніх опонентів більшовиків – згадувалися у цій резолюції лише «есери» та «петлюрівці». Останній термін чітко маркував ставлення Й.Сталіна до України, яку він вважав «ворожою» і «націоналістичною». Основними методами їхньої діяльності стали жорстка кадрова «чистка» низових партійно-радянських органів, колгоспної і сільської адміністрації, колгоспних колективів від політично неблагонадійних осіб, крадіїв, некомпетентних керівників. Водночас звільненню підлягали ті керівники, які приховували збіжжя від хлібозаготівлі, роздали аванси, рятуючи від голодної смерті колгоспників. Їхні дії політвіддільці кваліфікували як «саботаж» і «куркульську контрреволюцію», тому їх звільняли за «політичним формулюванням». Натомість некомпетентних керівників «без політичного шлейфу» звільняли «як таких, які не справилися із роботою». Виявленням «антирадянських елементів» та фактів «куркульської діяльності і саботажу» займався один із двох заступників начальника політвідділу МТС по ОГПУ, посада якого була легендована як заступника по загальнопартійній роботі. Його завданням було проведення агентурно-розшукових заходів для виявлення і безпосередньої чистки колгоспів та МТС від політично неблагонадійних осіб. Сталінські призначенці бачили в українських селянах ворожий, але необхідний ресурс для реалізації заданого Й. Сталіним політико-економічного курсу. Інформуючи про «важку продовольчу ситуацію», політвіддільці не зважали на велику кількість голодних смертей. Масову загибель людей вони вважали наслідком «ледарства», «куркульського керівництва», «діяльності антирадянських елементів», «недбальства» тощо. Прохання продовольчої допомоги для голодуючих пов’язувалося лише із необхідності виконання необхідного об’єму сільськогосподарських робіт. Стратегічним завданням політвідділів було «розселянювання» українського села, знищення «дрібнобуржуазного способу» виробництва товарної продукції, що не дозволяло вилучати необхідну кількість продовольства і сировини. Політвіддільці повинні були перетворити колгоспи і радгоспи у сільськогосподарські фабрики, а селян у сільськогосподарських робітників. Однак надзвичайні повноваження політвідділів зумовили наявність двох «центрів влади» у районі і спровокували численні конфлікти між начальниками політвідділів та секретарями райкомів партій і головами райвиконкомів. Зважаючи на вдалий врожай, поступове збільшення техніки у МТС і кваліфікованих кадрів, розширення мережі низових апаратів ГПУ УСРР на листопадовому 1934 р. пленумі ЦК ВКП(б) політвідділи МТС були реорганізовані у звичайні партійні осередки, що підпорядковувалися райкому партії.

Ключові слова: Голодомор, геноцид, політвідділ, МТС, державний терор.

The MTS’ political departments as an instrument of state terror in the period of Holodomor (on the example of Vinnytsia region)

The purpose of the article is to study the role of the MTS’ (machine tractor stations) political departments of in Vinnytsia region as the extraordinary administration that monitored the process of agricultural production to ensure the implementation of the grain procurement plan.The methodology of research is based on the principles of historicism, scientificity, comprehensiveness. An anthropological approach was also used, taking into account the need to study the motives of the heads of the MTS’ political departments. Besides, problematic, chronological and historical methods were used to achieve the goal of this research.Conclusions. During 1933–1934, the MTS’ political departments became one of the "extraordinary" instruments of Stalin and his entourage to overcome the grain procurement crisis in the USSR. He was convinced of the inability of the leaders of the Ukrainian SSR and the employees of local Soviets and the party committees to stop the peasant resistance to grain procurement and to confiscate grain. In reality, there was no grain in the peasant farms.Although the plenum resolution of the Central Committee of the CPSU (b) and the Central Control Commission on the establishment of MTS’ political departments and state farms in January 1933 was the all-Union decision, it had anti-Ukrainian nature. Only socialist-revolutionaries and “Petliurists” were mentioned as former opponents of the Bolsheviks in this resolution. This was evidence of Stalin’s attitude towards Ukraine, which he considered "hostile" and "nationalist".The main methods of political departments were the harsh personnel "cleansings" which were directed against employees of local Soviets and the party committees, the collective farms (known as kolkhoz) and village administrations. It was declared that those "cleansings" targeted politically unreliable persons, thieves as well as incompetent leaders. At the same time, those local leaders who hid grain and distributed advances to save collective farmers from starvation were subject to dismissal. Their actions were described by employees of political departments as "sabotage" and "counter-revolution of the kurkuls", so "political claims" were the reason for their dismissal. Instead, incompetent leaders got fired for being a poor fit for the job, but political accusations were not made.One of the two deputy heads of the MTS’ political department in OGPU was involved in identifying "anti-Soviet elements" and facts of "kurkul activity and sabotage". In reality, OGPU undercover agent took up this job position. The main task of this deputy head was to carry out intelligence activities to identify politically unreliable persons in the collective farms and MTS and hold "cleansings". Ukrainian peasants were viewed by Stalin's appointees as a hostile but necessary resource for the implementation of Stalin's political and economic course. The political departments didn't take into account a large number of starvation deaths while informing about the "hard food situation". They considered that the mass death of people was the result of "laziness", "kurkul management", "activities of anti-Soviet elements", "negligence" and so on. If they asked for food aid for the starving, it was only for the sake of fulfilling the plan of necessary agricultural work.The strategic task of the political departments was to destroy the petty-bourgeois mode of goods production as the existence of these farms did not allow the confiscations of the necessary amount of food and raw materials. The political departments had to convert collective and state farms into agricultural factories, and peasants into agricultural workers.However, the extraordinary powers of the political departments led to the existence of two "centers of power" in the local districts. It was a reason for numerous conflicts between heads of political departments and secretaries of district party committees and chairmen of district executive committees. Due to the good harvest, the gradual increase in the number of equipment in the MTS and qualified personnel, the expansion of the network of local GPU apparatus in the USSR, political departments of MTS were reorganized into the regular party cells at the Central Committee plenum of the CPSU (b) in November 1934.

Keywords: Holodomor, genocide, the machine tractor stations (MTS), the MTS’ political department, state terror.

Бажан О.. Куркульська операція НКВС СРСР 1937–1938 рр. на Київщині: цільові групи та масштаби репресій

Мета дослідження – визначити причини, підстави та механізм реалізації оперативного наказу наркома внутрішніх справ СРСР М. Єжова № 00447 від 30 липня 1937 р., що отримав назву «куркульської операції», висвітлити її наслідки і встановити кількість жертв на Київщині. Методологія та методи. У ході виконання визначених у дослідженні завдань були використані загальнонаукові та спеціальні історичні методи (порівняльно-історичний та критичний, проблемно-хронологічний, статистично-аналітичний), які дозволили осмислити наявну історіографічну базу з окресленого питання, проаналізувати законодавчо-нормативні акти і оперативні накази НКВС СРСР 1937–1938 рр., провести аналіз статистичних звітів УНКВС по Київській області у добу Великого терору. Висновки. «Куркульська операція» НКВС СРСР була ключовою складовою Великого терору на Київщині у 1937–1938 рр., що опиралася на організаційні та розпорядчі документи політбюро ЦК ВКП(б) та НКВС СРСР. Під час слідства чекісти пред'являли затриманим громадянам набір необґрунтованих звинувачень: участь в антирадянській діяльності, причетність до контрреволюційних угруповань, підготовка терористичних актів, агітація з метою підриву і повалення існуючого ладу, дискредитація Конституції СРСР, поширення провокаційних чуток про наближення війни та загибель радянської влади, вороже ставлення до колгоспного ладу тощо. Політичних переслідувань на підставі таємного наказу № 00447 зазнали різні верстви радянського суспільства, однак найбільш масштабних репресій відчули на собі селяни, служителі культу, «колишні білі» та члени політичних партій.

Ключові слова: «куркульська операція» НКВС, Великий терор, Київська область.

Kurkul operation of the NKVD of the USSR in 1937-1938 in Kyiv region: target groups and scope of repressions

The purpose of the study is to determine the reasons, basis and mechanisms of implementation of the operational order of # 00447 signed by the head of the People’s Commissariat of Internal Affairs of the USSR N. Yezhov on July 30, 1937, and known as "kurkul operation", ascertain its consequences and find out the number of victims in Kyiv region. Methodology and methods. General scientific and special historical methods (comparative-historical and critical, problem-chronological, statistical-analytical) were used to achieve research objectives. This tools and methods allowed to analyze the historiography devoted to this issue as well as legislative and operational orders of the NKVD in 1937–1938, statistical reports of the Ukrainian NKVD in Kyiv region in the period of Great Terror. Conclusions. "Kurkul operation" authorized by the organizational and administrative documents of the Politburo of the Central Committee of the All-Russian Communist Party (bolsheviks) and the NKVD of the USSR was the fundamental point of the Great Terror in Kyiv region in 1937-1938. NKVD employees brought the groundless accusations towards the detained citizens during the investigations: participation in anti-Soviet activities, taking part in counter-revolutionary groups, preparation of terrorist acts, agitation that called to overturn or undermining of the Soviet regime, discrediting the USSR Constitution, spread provocative rumors about the approaching war and the collapse of Soviet power, hostility on the collective farm system in the Soviet Union. Many people from different social classes were executed under the secret order # 00447. However, peasants, priests, former members of the White movement as well as members of political parties suffered from repression most of all.

Keywords: kurkul operation, People’s Commissariat for Internal Affairs of UkrSSR, Great Terror, Kyiv region (oblast).

Лисенко О.. Репресії проти представників китайської громади Чернігівської області у період Великого терору

Мета – на підставі архівно-кримінальних справ дослідити реалізацію оперативного наказу НКВД СРСР № 00593 «Про операцію по репресуванню колишніх службовців Китайсько-Східної залізниці і реемігрантів Маньжоу-Го» у контексті арештів представників китайської громади у Чернігівській області під час Великого терору 1937–1938 рр. Методологія та методи. Провідними для дослідження стали принципи історизму та об’єктивності. У досліджені використані як загальнонаукові, так і спеціально-історичні методи наукового пізнання, зокрема, порівняльно-історичний, історико-генетичний, лінійно-хронологічний методи. Висновки. Виконання оперативного наказу НКВД СРСР №00593 від 20 вересня 1937 р. «Про операцію по репресуванню колишніх службовців Китайсько-Східної залізниці і реемігрантів Маньжоу-Го» УНКВД по Чернігівський області щодо арешту представників китайської громади мало певні регіональні особливості. Переважна більшість кримінальних справ були припинена через формалізований підхід співробітників державної безпеки до кримінального провадження. Арештовані китайці, яких звинувачували у причетності до «японської шпигунської мережі», не проживали у місцях дислокації військових частин чи розташуванні оборонних підприємств. До того ж, більшість із підслідних була неписьменна, займалася збором утильсировини і тому чекістам важко було їх «прив’язати» їх до «шпигунської мережі». Спроби звинуватити китайців у антирадянській агітації та пропаганді теж терпіли крах через погане знання української і російської мови та нерозуміння суті політико-господарських кампаній більшовиків. Із загальної кількості виявлених справ трьох осіб у позасудовому порядку прирекли до розстрілу – двох через трійку і одну особу – через вищу двійку. Одна особа згідно із ухвалою трійки отримала трирічний термін ув’язнення у виправно-трудовому таборі. Оскільки лише вища двійка розглядала кримінальні справи стосовно «національних ліній», то за національною ознакою була розстріляна лише одна особа із виявлених поки що китайців. Інші отримали покарання через трійку, що ухвалювала рішення у порядку реалізації «куркульської операції». Кримінальна справа «валютників» була сфальсифікована як державний злочин. Дії співробітників державної безпеки свідчили про пріоритети сталінського правосуддя, де розслідування вбивства людини нівелювалося намаганнями виконати вказівки Москви по боротьбі із уявним «японським шпигунством».

Ключові слова: китайці, харбінці, «харбінський наказ», Великий терор, НКВД УРСР.

Repression against members of the Chinese community in Chernihiv region during the Great Terror

The research aims to investigate the implementation of the operative order of the NKVD of the USSR # 00593 "On the operation to repress former personnel of the China Far East Railway and re-emigrants of Manchukuo" based on archival and criminal cases in the context of arrests of the Chinese community in Chernihiv region during the Great Terror. The principles of historicism and objectivity were guiding principles for this research. Both general scientific and special-historical methods of scientific cognition were used by the author, in particular, comparative-historical, historical-genetic, linear-chronological methods. Conclusions. Implementation of the operative order of the NKVD of the USSR # 00593 by September 20, 1937 "On the operation to repress former personnel of the China Far East Railway and re-emigrants of Manchukuo" in Chernihiv region had certain regional features. The vast majority of criminal cases were terminated due to the formalized approach of the state security officers to criminal proceedings. The arrested Chinese, who were accused of participating in the "Japanese network of spies", in reality, did not live in the locations of military units or the location of defence enterprises. Besides, most of the detainees were illiterate and engaged in the collection of raw materials, making it difficult for the NKVD officers to bring them espionage charges. Attempts to accuse Chinese of anti-Soviet agitation and propaganda also failed due to their poor knowledge of Ukrainian and Russian languages and a lack of understanding of the essence of the Bolsheviks' political and economic campaigns. Among the arrested members of Chinese community, two persons were sentenced to extrajudicial executions by NKVD troika and one person was put to death by so-called “higher dvoika” (the head of The People’s Commissariat for Internal Affairs of the USSR and Prosecutor of the USSR). According to the decision of the troika, one person was sentenced to three years in a labor camp. As only the “higher dvoika” considered criminal cases relating to "national lines", one Chinese was executed on the grounds of national origin. Others were punished by the troika that made decisions under the "kurkul operation". The criminal case of "currency dealers" was falsified as a state crime. The actions of the state security officers testified to the priorities of Stalin's justice. The investigation into the murder faded into the background since following Moscow's instructions to combat the alleged "Japanese spies".

Keywords: Chinese, Kharbintsy, Kharbin operation, Great terror, NKVD of Ukrainian SSR.

Левченко Л.. Репресії литовців на Миколаївщині за доби Великого терору

Мета – на підставі документів фонду Р-5859 «Управління служби безпеки України в Миколаївській області» Державного архіву Миколаївської області висвітлити репресії громадян литовської національності на Миколаївщині в розрізі двох категорій: перша стосується литовців, які оселилися на Миколаївщини ще за Російської імперії; друга – тих, хто прибув до Миколаївщини за радянської доби. Загалом виявлено понад 20 архівно-кримінальних справ на литовців, із яких для дослідження обрано осіб, до котрих застосовано вищу міру покарання. Авторка досліджувала гіпотезу щодо реалізації «литовської операції» на теренах Миколаївщини. Методологія та методи. Під час дослідження дотримано загальнонаукових принципів історизму, об’єктивності й неупередженості, системності, комплексності, альтернативності. Використано методи: хронологічний, порівняльно-історичний, ретроспективний, біографічний, а також методи архівної евристики та джерелознавчих досліджень. Зважаючи на упередженість документів, складених слідчими НКВС на допитах, їх піддано критичному аналізу (до уваги бралися фактичні відомості, а не інтерпретації слідчих і свідків). Висновки. Литовці, які опинилися на Миколаївщині ще за Російської імперії, переживши більшовицький терор початку 1920-х рр. в Україні, на власному досвіді вже встигли пересвідчитися у вадах радянського режиму й не вірили у «комуністичний рай». Вони позиціонували себе як пересічних громадян. Втім, дехто з них намагався виїхати з СРСР до Литви, але це їм не вдалося. Прибулі за часів СРСР до Миколаївщини литовці щиро вірили у комунізм, були членами Комуністичної партії та навіть навмисно повернулися зі Сполучених Штатів Америки, щоб розбудовувати радянську економіку. Вони займали політично активну позицію й створили національну секцію при Миколаївському окружному комітеті КП(б)У. Жоден із литовців, незалежно від часу появи на території Миколаївщини, крім обмовленого А. Алешкевича, не визнав своєї провини, щиро віруючи у свою невинність. Їхні справи були сфабриковані в УНКВС по Миколаївській та Одеській областях. Представники обох категорій були репресовані за національною ознакою. Вище політичне керівництво СРСР санкціонувало поширення методики репресій по «латиській лінії» на естонців, литовців, фінів і болгар. НКВС СРСР 14 грудня 1937 р. направило відповідну директиву республіканським, крайовим та обласним апаратам НКВС. Саме у межах цієї директиви на Миколаївщині відбулися арешти литовців, яких звинуватили у шпигунській та диверсійній діяльності у 1937–1938 рр.

Ключові слова: репресії литовців за національною ознакою, литовці в Україні/Миколаївській області/Миколаєві, політичні репресії, Великий терор.

Repressions of the Lithuanians in Mykolaiv region during the Great Terror

The purpose – on the basis of documents of fonds R-5859 "The Administration of the Security Service of Ukraine in the Mykolaiv region" of the State Archives of the Mykolaiv region to investigate the repression of the Lithuanian nationality people in Mykolaiv region in the context of two categories: the first concerns the Lithuanians who settled in the Mykolaiv region during the Russian Empire period; the second - those who arrived to the Mykolaiv region within the Soviet time. Approximately 20 archival cases on the Lithuanians were selected in the fonds, among them the cases of persons to whom the extreme penalty were applied have been discovered in this researching. The author has put forward a hypothesis regarding to the implementation of the "Lithuanian operation" in the Mykolaiv region, despite the lack of a direct order from the Stalinist leadership on the repression of persons of such a nationality exactly.Methodology and methods. The general scientific principles of historicism, objectivity and impartiality, systemacy, complexity and alternativeness were applied during the processing of archival cases. Methods of actual historical research are used as well, such as chronological, comparative-historical, retrospective, biographical, archival heuristics and source studies either. Due to the untrustworthiness of the documents drawn up by the National Commissariat of Inner Affairs (NKVD) investigators during interrogations, they were subjected to critical analysis (factual information was taken into account, yet not the interpretation of investigators and witnesses).Conclusion. The Lithuanians finding themselves in Mykolaiv region during the Russian Empire, having survived the Bolshevik terror of the first years of Soviet power in Ukraine, had already witnessed the drawbacks of the Soviet regime and did not believe in a Communist Paradise more. They positioned themselves as average citizens. Although some of them did utmost was to get out of the USSR to Lithuania, but they didn't achieve their goal. The Lithuanians who came to Mykolaiv during the Soviet period sincerely believed in Communism, they were members of the Communist Party and returned from the United States precisely with particular aim to enhance the Soviet economy. Moreover, they took an active political position and set up a national section under the Mykolaiv County Committee of the Communist Party. None of the Lithuanians, without paying attention to the category they belonged to, except the stipulated A.V. Aleshkevych admitted his guilt, condemned all accuses because they did not feel them. Their cases were fabricated in the Mykolaiv regional administration of NKVD according to the order of the Stalinist authorities. Representatives of both categories were repressed and shot on national grounds. The political leadership of the USSR authorized the methods of repression of the "Latvian line" against Estonians, Lithuanians, Finns and Bulgarians. On December 14, 1937, the NKVD of the USSR sent a corresponding directive to the republican, regional, and regional apparatuses of the NKVD. Lithuanians, accused of espionage and sabotage in 1937–1938, were arrested in Mykolayiv Region under this directive.

Keywords: repressions of the Lithuanians on national basis, the Lithuanians in Ukraine / Mykolaiv region / Mykolaiv, repressions against the Lithuanians during the Great Terror.

Давидюк Р.. Отамани-наддніпрянці у Волинському воєводстві: повстанські рейди, розвідка, політика, громадське життя

Мета дослідження. У науковій статті проаналізовано діяльність повстанських отаманів на території Західної Волині, що за умовами Ризького мирного договору відійшла до складу Польщі. Доведено, що на цій території дислокувалася значна частина вояків Армії УНР, звільнених з таборів для інтернованих, формувалися групи для переходу на територію СРСР. Посилена увага більшовиків до волинського прикордоння зумовлювалася планами використання цієї території у боротьбі проти Польщі. Методологія дослідження базується на методах аналізу і систематизації, що дозволило простежити особливості адаптації повстанських отаманів до життя Волинського воєводства, з’ясувати їхні взаємини з польською владою, особливості громадсько-політичної діяльності, а також висвітлити намагання більшовицьких спецслужб контролювати дії отаманів, організовувати на них замахи, переслідувати родини, що залишилися на радянській території. Метод просопографії знадобився для з’ясування імен повстанських отаманів. Наукова новизна статті полягає у введенні до наукового обігу архівних документів спецслужб, що дало можливість з’ясувати вплив наддніпрянських повстанських отаманів на розвиток життя у волинському прикордонні. Висновки. До осені 1921 р. антибільшовицька повстанська боротьба була зосереджена на підготовці та проведенні Другого Зимового походу. Після його поразки частина вцілілих бійців поповнила табір наддніпрянської політичної еміграції у Польщі, окремі отамани зважувалися на ризиковані походи через кордон. Повстанці, що, попри перешкоди з боку польської влади, осідали у Волинському воєводстві, намагалися адаптуватися до нового життя. Частина з них, що мали підтримку Володимира Оскілка, були переважно лояльними до польської влади. Після травневого перевороту 1926 р. повстанські отамани долучилися до мережі спеціальних розвідувальних пунктів у волинському прикордонні, налагоджених за сприяння польської «двуйки». Встановлення більшовицької влади у західноволинському регіоні у 1939 р. призвело до арештів і переслідувань повстанських отаманів. Зберегли життя переважно ті, хто виїхав на піднімецьку окупаційну територію.

Ключові слова: повстанський рух, отамани, Наддніпрянщина, Польща, Волинське воєводство, міжвоєнний період, прикордоння, репресії.

Otamans of Dnieper region in Volyn Voivodeship: insurgent raids, intelligence, politics, public life

The aim of the study. The scientific article analyzes the activities of the insurgentotamans in the territory of Western Volyn, which under the terms of the Riga Peace Treaty became part of Poland. It is proved that a large part of the soldiers of the Ukrainian People’s Republic Army, released from internment camps, were stationed here, and groups were formed to switch to the Soviet side. The increased attention of the Bolsheviks tothe Volyn frontier was a result of plans to use this territory in the struggle against Poland. The research methodology is based on methods of analysis and systematization, which allowed to trace the specifics of the insurgent otamans’ adaptation to the life of Volyn Viovodeship, to clarify their relations with the Polish authorities, the features of socio-political activity, and to highlight the efforts of Bolshevik special services to control the actions of otamans, to organize assassination attempts on them and persecute families who remained on the Soviet side. The method of prosopography was implemented in finding out the names of the insurgent otamans. The scientific novelty of the article is the introduction of archival documents of special services into scientific circulation, which made it possible to find out the influence of the Dnieper region insurgent otamans on the development of life on the Volyn border. Conclusions. By autumn of 1921, the anti-Bolshevik insurrectionary struggle was focused on the preparation and conduct of the Second Winter Campaign. After its defeat, some of the surviving fighters joined the camp of the Dnieper region political emigration in Poland, some otamans dared risky campaigns across the border. The insurgents, who, despite obstacles from the Polish authorities, settled in Volyn Voivodeship, adapted differently to the new life. Some of them, who had the support of Volodymyr Oskilko, were mostly loyal to the Polish authorities. After the May coup of 1926, the insurgent otamans joined a network of special reconnaissance points on the Volyn border, set up with the assistance of the Polish «dwojka». The establishment of Bolshevik rule in the West Volynregion in 1939 led to the arrests and persecution of insurgent otamans. Most of those who left for the sub-German occupation territory survived.

Keywords: insurgent movement, otamans, Dnieper region, Poland, Volyn Voivodeship, interwar period, frontiers, repressions.

Золотарьов В.. "Незаплямований боєць партії": сторінки біографії капітана державної безпеки Матвія Михайловича Герзона

Мета статті – на підставі документів особової та архівно-кримінальної справи М. Герзона, оперативних документів ДПУ–НКВС УРСР дослідити особливості діяльності секретно-політичного відділу по проведенню репресій серед інтелігенції, партійної верхівки та духовенства на Донбасі, Одеській області у 1931–1937 рр. та в УРСР у липні–листопаді 1937 р. З’ясувати особистий внесок М. Герзона у фальсифікації кримінальних справ проти радянських громадян і обставини, за яких він був репресований. Методологія та методи. Відтворюючи основні етапи біографії М. Герзона автор використав антропологічний та просопографічний підхід. Для реалізації зазначеної мети були застосовані біографічний, проблемно-хронологічний, конкретно-пошуковий, історико-генетичний методи, а також методи психологічної та історичної реконструкції. Висновки. Автор на підставі виявлених архівних матеріалів, що запроваджуються до наукового обігу вперше, розкрив нові нюанси у роботі співробітників секретно-політичного відділу ДПУ–НКВС на Донбасі та Одещині у 1931–1937 рр., та в УРСР у липні–листопаді 1937 р. Під час Великого терору секретно-політичний відділ відігравав ключову роль у знищенні партійно-радянської номенклатури. Основний акцент було зроблено на репресіях проти членів КП(б)У, які раніше перебували в інших партіях. З’ясовано, що робота секретно-політичного відділу НКВС УРСР у 1937 р. перебувала під невпинним контролем наркома внутрішніх справ УРСР І. Леплевського та першого секретаря ЦК КП(б)У С. Косіора, які, за необхідності, особисто допитували заарештованих. Невдала спроба дискредитувати колишнього другого секретаря ЦК КП(б)У П. Постишева не знайшла підтримки у Й. Сталіна, підірвала довіру до С. Косіора та І. Леплевського. М. Герзона звинуватили в участі у «антирадянській троцькістській змові Леплевського». «Ворожа діяльність» М. Герзона полягала у «захисті» від репресій окремих відповідальних представників партійної та радянської еліти. Під час реабілітації М. Герзона у 1993 р. його участь у політичних репресіях не розглядалася.

Ключові слова: секретно-політичний відділ, ДПУ, НКВС, політичні репресії.

«Unblemished fighter of the Party and the NKVD»: pages of the biography of the captain of state security Matviy Mikhailovich Gerzon

The purpose of the paper – to study features of secret-political department work on carrying out repressions among intellectuals, Party top and clergy in Donbass, Odessa region in 1931–1937 and in the USSR in July–November 1937 based of documents of personal and archival-criminal case of M. Gerzon, operative documents of DPU–NKVD of the USSR. To find out Gerzon’s personal contribution to the fabrication of criminal cases against Soviet citizens and the circumstances under which he was repressed.Conclusions. On the basis of the discovered archival materials, first introduced into scientific circulation, the author revealed new details in the work of the secret political department of the DPU–NKVD in Donbass and Odessa region in 1931–1937, and in the USSR in July–November 1937. During the «Great Terror», the secret political department played a key role in the destruction of the Party-Soviet «nomenklatura». The main emphasis was placed on the repression of members of the CP(B)U who had previously been in other parties. It was found that the work of the secret political department of the NKVD of the USSR in 1937 was under the constant control of the People’s Commissar of Internal Affairs of the USSR Leplevsky and the first secretary of the Central Committee of the CP(b)U Kosior, who personally interrogated the arrested. It was found that the work of the secret political department of the NKVD of the USSR in 1937 was under the constant control of the People’s Commissar of Internal Affairs of the USSR Leplevsky and the first secretary of the Central Committee of the CP(b)U Kosior, who personally interrogated the arrested. An unsuccessful attempt to discredit the former 2nd Secretary of the Central Committee of the Communist Party (b) Postyshev did not find support from Stalin and undermined his confidence in Kosior and Leplevsky.The reason for Gerzon’s arrest was his participation in Leplevsky’s «antiSoviet Trotsky conspiracy». Gerzon’s «hostile activity» was also to «protect» part of the party and Soviet elite from repression. During Gerzon’s rehabilitation in 1993, his involvement in political repression was not considered.

Keywords: secret-political department, DPU, NKVD, political repressions.

Шептицька Т.. Фелікс Якубовський – представник репресованого українського літературознавства

Мета – на основі матеріалів архівно-кримінальної справи Фелікса Якубовського уточнити окремі моменти його біографії, з’ясувати деталі перебігу слідства та особливості звинувачення, визначити можливий вплив професійної діяльності критика на причини його політичних переслідувань. Використовуючи інші джерела, проаналізувати внесок Фелікса Якубовського в українське літературознавство 1920-х – 1930-х років. Методологія та методи. Авторка використала антропологічний і просопографічний підходи. Для реалізації означеної мети були задіяні біографічний, проблемно-хронологічний, конкретно-пошуковий та герменевтичний методи.Висновки. Архівно-кримінальна справа Фелікса Якубовського, розстріляного у 1937 р. у Києві, фактично не була предметом окремого наукового дослідження. Авторка на підставі широкого спектру матеріалів, значна частина яких вводиться до наукового обігу вперше, уточнила біографічні відомості про репресованого критика, зокрема, щодо його батька, студентських років та ін. Також були проаналізовані протоколи допитів репресованого літературознавця з метою уточнення обставин арешту, звинувачень та наявності/відсутності доказової бази. Авторка зазначила про неузгодженості у протоколах допитів, звіривши озвучені Феліксом Якубовським «провини» з його публічними оцінками творчості різних письменників та з реальними фактами. Також була здійснена спроба порівняння свідчень репресованого літературознавця з архівно-кримінальними справами його колег. Усе це лише засвідчило невідповідність звинувачень дійсності, а дозволила розкрити методи фальсифікації кримінальних справ співробітниками НКВС у роки Великого терору.Наявна у допитах Фелікса Якубовського інформація про коло спілкування сприяла також виокремленню фактажу, що стосувався його роботи у польських навчальних закладах, і додала штрихів до його творчої біографії та просопографічного портрету.

Ключові слова: Розстріляне відродження; репресоване літературознавство, Якубовський, Великий терор; Биківня; політичні репресії.

Felix Yakubovsky as a representative of repressed Ukrainian literary criticism

The article's aim is to clarify certain events of Felix Yakubovsky's biography, find out the details of the criminal investigation and the peculiarities of his accusation, determine the possible influence of critic’s professional activity on the causes of his political persecution based on an archival and criminal case. Other sources were also used to analyze Felix Yakubovsky's contribution to Ukrainian literary studies in the 1920s and 1930s. Methodology and methods. The author used anthropological and prosopographic approaches. Biographical, problem-chronological and hermeneutic methods were useful to achieve the goal of this research. Conclusions. In fact, the archival and criminal case of Felix Yakubovsky, who was shot in 1937 in Kyiv, hasn’t been a subject of scientific research before. The author clarified biographical facts about the repressed critic, in particular, about his father, student years etc. based on the archival materials that were published for the first time. The protocols of interrogation of F. Yakubovsky were also analyzed to make clear the circumstances of his arrest and the accusations that were/weren’t supported by facts. The author highlighted the facts of inconsistent between protocols of interrogation, the "guilt" that Felix Yakubovsky admitted and his public judgments about other writers. Besides, the author of this research also tried to compare the testimonies of the repressed literary critic with statements collected from archival and criminal cases of his colleagues. All these facts allowed to expose the groundless accusations against Felix Yakubowsky as well as to show how the NKVD officers created falsified evidence in cases in the period of time known as the Great Terror. Information collected from Felix Yakubowsky's protocols of interrogations also helped to find out the facts about his acquaintances and work in Polish educational institutions. New details were added to his biography and prosopographic portrait.

Keywords: Felix Yakubovsky, Executed Renaissance, repressed Ukrainian literary criticism, Great Terror, Bykivnia, mass political repressions.