Газета «Більшовицька трибуна» (Хмільник). № [номер не читається] від [дата не читається]

оТвидания--сьомий $: МІР та | | є ‘борис Єлісейови ще руками підважуючи яо*| жок, роки Дитинства, підвищу вав ЛИСТОПАД 28 НЕДІЛЯ 1937 р. № 168 (1053) 12 грудня--день виборів Верховну Раду СРС Р РАДИ СОЮЗУ Ч КИС Л И Ц ЬКИ Й На передвиборних зборах і & артілі „Переможець надолужуючи втрачені учобі і в громадській роботі. «ТЕ В той же| На старому сивому Дніпрі б, Березної і-Їв той час люди більшовиць- — свою квалі-|в Виступ 96. кої волі, люди сталінського Вторука Юрка гарту творили справжні чу- Колгоспник коягоспу я ріка деса, [ ось МОГутн вперше явила людині Своє »Переможець" с. Березної З малих років зазнав я ля- скелясте дно. Хіба міг лиши- тися тоді осторонь молодий ха. Батракував у куркулів, поміщиків, Часто сім'я сиділа чоловік, в якому пломенв ентузіазм/ радянського патрю- та? Борис ор молодь На н - Кожного | без хліба, бо ню о вільного від навчання дня він працю ИАН [5 синю их очи я зазнав ли- чек задано лови ше за радянської влади. Я був Як приемво тепер думати| першим організатором о про те, що в цій прекрасній | госпу. Тепер працюю з би грандіозній НЕ ее" ай ській гідроелектричн стан- р - ції, =. ей дивує своєю| Живу заможно. я красою Ї могутністю, є част- колгоспі вдосталь хл! = р ка 1 твоєї праці! шей. Маю корову, свині, вів- 1931 | ц та різну птицю Цього я ніколи не міг мати за Я радий голосувати за Тих, хто дбає про нас, трудящих. Через два роки, в За кращих синів трудового році, робітфак закінчено, } Борис Єлісейович вступає до народу, за т-т. «Кислицького і Слободянюка ми всі відда- машинобудівесьного інститу- ту. Він--студонт. Колишній мо свої голоси. г. пастух, що Виступ тов. » вже дорослим, син злидаря, ася я якому Й не снилося щастя Савчука Петра Колгоспник нолгоспу згодом руку відтя- своїх дітей --тепер навчаєть- с. Березнот зла в ЗОМ" Р Ко-| мом шпали на залізниці, хо- У пупка чір'я в роз- дить на поденщину да кур- час ли м нього під-|кулів, не гребує ніякою ро-| фікацію, и вікна. Холод і|ботою. Е З й» невивод» 1" 1907 році варо» Єлісейович переймаючи досвід майстрів. Мивуло р не зігріте радіс- іш сяяне Усмішкою — «А було в БОРі, таке було до ЖОВТНЯ В Міль- в ївших робітничих дітей, шгавно суворе, жорсто- р | боем згадується тепер хво- В шорвик Ко- залізнячвих май- Завжди заклопотана, мати. Слідом за йтьком і вона з самого ран- йшла з дому — прати бі- диму, мезети хати за мідяки, шматок черствого хліба. до упаду» до нес- тик, Хотілося хоч чимне- уз скрасити сумне дитин- семи дітей. Та не на роботі, пош- ику Га лікування | п. . | З | ся на інженера. з В Успішно йде учоба, 1 Бо- а по й рис Єлісейович в числ! пер- не Межовій вулиці І в пере- ших переходить на другий край Конотопського курс. Через рік тов. ис- Зывничного селища пас він лицький іде вчитися у вй- чужех корів 1 ків, часто бо- ськову школу, щоб добре В, в драній, латаній одежи- вміти боронити вільне ра- уртом, щі, біля 5 виклакавши невелику жу її В осінні ранки з тугою Й болем дивився на дітей, які Йшли до школи, Наука була 86 для таких, як Кислицькі. иНБоЮ долею змалку ставали право на рабство, на нужденн ‚ Які, повні чорвих дум, неспо- ночі. безпросвітньо сірі Ваєрше промінь 1811 року, коли еселілий | приніс із май батько, ан робітники | для себе | ДЯЩОГО людства старшеською долею, ши, нарешті, у життям, 3 невимо! зустріли в овтневу волюцію. В Настали А дітей -- В прийня, будинок, щі Та не недовго Україну чорні. дороги народної аки з інтервен" ми девікінці. к Цюе в куркулів, В 1919 р. ум ря на варобіті щює ] радості проник у хату в'осінній вечір по- мов молодший, стерень чудову сть; владу в країні селяни, щоб для всього тру- покінчити з зажив- Пдвим людини ВНИМ ентувіазмом родині ввістку про кращі дні, орю, Льоню в дитячий Налетіли на круки, хижі волі -- гай- , ва ни» юря пра» ирае батько, | не малі, хлопцем | тільки вчись. Борис | без того вчився, З и. Пра малосилими!жадобою припав він до кни- В цій важкій роботі, в бо- ротьбі з нуждою гартувалася воля, ріс розум, виховувалися | почуття. 1 два 3 них на все життя забарвили душу моло- дого почуття нена- висті до гнобителів — непри миревної 1 жагучої, та по чуття любові І безмежної відданості трудящому наро- дові, великій партії Леніна — Сталіна, в якою 8 юнацьких ще літ зв'язав він усі свої надії, все життя, „ Сімнадцятирічним хлоп цем, в 1926 році прийшов Боря в Конотопські залізнич- ні майстерні, туди ж, де пра- цював і де сконав Його бать: ко, Тепер це було вже поши» рене | куди краще впорядко»- ване підприємство; й головне — господарем на ньому були вільні робітники, Перший рік він молотобойцем, ! який же був молотобоєць в хлопия| Не один отарий робітник задив- лявся на вправні рухи, милу- вався з точного удару, а ще більше з Його завзятості, лю бові до роботи, — Будуть з тебе люди, | —говорили йому, — кілька місяців, і от до вої адміністрації надходить від Бориса заява: молото- боєць просить зробити йому іспит на коваля Це було в 1926 рощ. Борис став ковалем. У житт! його цей рік знаменний ще Й тим, що протягом його здійонило- ся давне бажання юнака: він вступив до комсомолу, Відтоді ще ясніший став життєвий шлях, ще наполе- гливіше почав Борис працю- вати, завзятіше вчитися, Він встигав скрізь--! в кузні, де був одним 3 перших ударни- ків, і в піонерському загон! як вожатий, | у вечірній ро- бітничій школі, де вчився два роки зряду. В 1929 році Бориса Кис- липького прийняли до канди: датів у члени Партії. Це був час, коли почалася славна перша сталінська п'ятирічка | країна потребувала десяте ків, сотень тисяч нових спе» ціалістів, Як одного з кращих комсомольців 1 відданого та кмітливого робітника, Бориса відряджають учитися на ро» бітничий факультет Запорізь- кого машинобудівельного ін- ституту. 1 тут завжди в цехо- Борис числі Єлісейович перших | в дісне життя, яке розцвітає на нашій вільній землі... На домагання 0 численних зборів виборців Бориса Єлі- сейовича Кислицького зарее- стровано кандидатом у депу- тати Ради Союзу по Він- ницькій сільській | виборчій окрузі. Його чесну, віддану роботу давно знають на Вінниччині широкі маси людності. Мого добре знають товариші по полку | дивізії, як прекрас ного бійця Й командира-від- мінника, як доброго керівни- школи | парторга, Він бажаний гість у колгоспах, куди багато ра- зів проводити масову роботу. Кожного дня щораз більше надходить відгуків від ро- бітників, колгоспників, вій» ськових частин; в яких люди заявляють: — Тов, Кислицький — наш кандидат. Ми всі зддамо Йому свої голоси, Вірний син партії 1 кого | раданського Борис Єлісейович кий всім життям, ботою довів, що він гідний високого довір'я трудящих і що у верховному органі вла- ци він з честю виправдає це довір'я, Ол, ЛЕГЕЙДА, вели- народу, Кислиць- всією ро» Нам всім трудящим дорога наша країна. Багато крові пролито, за здобуте для вас відьне. щасливе й замож- не життя. Ми живемо тепер заможно, наш колгосп з ро- ку в рік мідніє, В цьому році ми придбали власну автома- шину, маємо свій духовий оркестр, будуємо нову ко- нюшню. Зростає 0 колгоспне тваринництво. Три тварине ницькі ферми колгоспу дають нам великі прибутки. Ми в цьому році зібрали прекрасний врожай. Достро- ково виконали державві зобо- в'язання, лишки хліба продали коопера Немає тепер у ми вої живемо можно. Ми тепер намічаємо кращих людей до Верховної Ради СРСР, кращих синів, вдда- них батьківщи- ні, Тільки людей, відданих справі Леніна--Сталіна обе- ремо до Верховної Ради СРСР. Свої голоси ми віддамо за т.т. Кислицького 1 Слободяе кб Вони виправдають до вір'я виборців 1 стійко боро- тимуться за ще краще проц- вітання | нашої країни, за дальніші перемоги, нас бідняків, щасливо, за-