Зміст
До 80-річчя Великого терору
Державний терор радянської доби
До 80-річчя Великого терору
Особа у контексті історії
Рубан В. "Бийте у дзвони.": настрої та поведінка селянства Поділля наприкінці 1920-х – початку 1930-х рр. у документах ДПУ УСРР — с. 123–187 · DOI
Гула С. Соціально-психологічний портрет співробітника радянських органів державної безпеки на Поділлі (1928–1938 рр.) — с. 188–222 · DOI
Бажан О. Щербицький та дисиденти (за документами КДБ та ЦК КП України) — с. 222–239 · DOI
Contents
To the 80th anniversary of the Great terror
State terror of the soviet era
To the 80th anniversary of the Great terror
The person in historical context
Ruban Volodymyr ''Ring the Bells…'': The Public Moods and Behavior of the Peasantry in Podillya Region during the late 1920s – early 1930s in the Documents of State Political Directorate of the UkrSSR — pp. 123–187 · DOI
Gula Serhii Social and Psychological Portrait of the Officer of the Soviet State Security Bodies in the Podillya region (1928–1938) — pp. 188–222 · DOI
Bazhan Oleh Volodymyr Shcherbytsky and dissidents (according to the documents of the KGB and the Central Committee of the Communist Party of Ukraine) — pp. 222–239 · DOI
Анотації / Abstracts
Грищенко Ю.. Болгарська "національна операція" під час Великого терору в УРСР
Мета – дослідити основні напрями репресивної політики стосовно болгарського населення УРСР у 1937–1938 рр. Методологія та методи. У досліджені використані як загальнонаукові, так і специфічні історичні методи. Для проведення дослідження авторкою були застосовані такі методи: порівняльно-історичний, історико-типологічний, картографічний, проблемно-хронологічний та структурно-функціональний. Висновки. Політичні репресії проти болгар розгорталися по двох напрямах. По-перше, вони були частиною загальної політики репресій влади доби Великого терору і, по-друге, становили сегмент т. зв. «національних операцій». Останній термін увібрав у себе комплекс заходів, впроваджених чекістами, спрямованих винятково проти представників етнічних громад. Кількість жертв політичнихрепресій серед болгар сягнула, за неповними даними, понад дві тисячі осіб. На перший погляд, ця цифра є невеликою у порівнянні, наприклад, з поляками, німцями чи євреями. Проте слід враховувати загальну чисельність цих етнічних громад, яка значно перевищувала болгарську. Тільки у кримінальній справі т. зв. «Болгарської національної диверсійно-терористичної організації» та «Контрреволюційної повстанської болгарської організації», їхніх місцевих «осередків» зазнали репресій сотні осіб. Соціальний склад репресованих був досить строкатим – вчителі, агрономи, колгоспники, лікарі, представники місцевої влади та радянської номенклатури, діячі болгарського комуністичного руху та інші. Репресії, крім власне фізичних втрат, мали ще один наслідок – вони спричинили зростання у суспільстві нетерпимості, подвійної моралі, егоїзму, відчуття страху індивіда перед владою. Політичні репресії були останнім акордом сталінської революції ''згори''.
Ключові слова: болгарська національна громада, ''національна операція'', УРСР, Великий терор, НКВС, кількість жертв
Bulgarian ''national operation'' during the Great Terror in the Ukrainian SSR
The aim of the research is to highlight the policy of repression in relation to the Bulgarian population of the Ukrainian SSR in 1937–1938. Methods and methodology. The research uses both general-scientific and specific historical methods. For the research the author used the following methods: comparative-historical, historical-typological, cartographic, problem-chronological and structural-functional. Conclusions. Repression against the Bulgarians unfolded in two directions. First, they were part of a general repression policy of the authorities of the era of Great Terror and, secondly, they were a so-called segment ''National operations''. The last term has absorbed a range of measures of the KGB, aimed exclusively at representatives of ethnic minorities. The number of Bulgarian victims of political repression reached, according to incomplete data, more than two thousand people. At first glance, this figure is small comparatively, for example, with Poles, Germans or Jews. However, the total number of these ethnic communities, which considerably exceeded the Bulgarian one, should be taken into account. Within the so-called case ''Bulgarian national sabotage and terrorist organization'', ''counter-revolutionary rebellious Bulgarian organization'', and their local «cells» were subjected to hundreds of reprisals. The social structure of the repressed was quite variegated – teachers, agronomists, collective farmers, doctors, representatives of local authorities and the Soviet nomenclature, figures of the Bulgarian Communist movement, etc. Repressions, in addition to actual physical losses, had one more consequence – they caused the flowering of intolerance, double morality, selfishness, a sense of fear of the individual before the authorities. Political repressions were the last chord of the Stalinist revolution ''from above''.
Keywords: Bulgarian national minority, ''national operation'', Ukrainian SSR, Great Terror, NKVD, number of victims
Подкур Р., Лисенко О.. Жертва, свідок чи виконавець? Кримінальна справа на співробітника УНКВС по Чернігівській області Я. Баутіна
Цель - на основании документов архивно-уголовного дела, материалов служебного расследования и личного дела бывшего начальника 4 отдела УНКВД по Черниговской области Я. Баутина исследовать ход массовых репрессивных операций во время Великого террора. На примере биографии конкретной особы определить вариативность стратегий, к которым прибегали чекисты с целью избегания наказания по обвинению в «нарушении социалистической законности» или его минимизации. Методология и методы. Воспроизводя основные этапы биографии Я. Баутина, авторы использовали антропологический и просопографичний подход. Для реализации указанной цели были использованы биографический, проблемно-хронологический, конкретно-поисковый, историко-генетический, линейно-хронологический методы, методы психологической и исторической реконструкции. Выводы. Авторы на основании выявленных архивных материалов, которые впервые вводятся в научный оборот, раскрыли новые нюансы в организации и реализации массовых операций в 1937-1938 гг. Основными методами фальсификации уголовных дел были манипуляция информацией, психологическое давление, пытки, использование подставных свидетелей, коррекция протоколов допросов и т. п. Эти методы следственной работы были санкционированы руководством НКВД СССР и НКВД УССР. Авторы исследовали базовые стратегии поведения сотрудников госбезопасности, которые стремились обезопасить себя от обвинений в нарушении «социалистической законности» и таким образом минимизировать наказание: от отрицания собственной вины и перекладывании ее на непосредственное руководство и коллег к показательному раскаянию и заверениям в личной лояльности к высшему партийно -государственному руководству.В послевоенный период и последующие десятилетия высшие партийно-государственное руководство не было заинтересовано в реальном наказании сотрудников государственной безопасности. Строго наказали (в частности, расстреляли) только одиозных руководителей, которые входили в ближайшее окружение союзного или республиканского наркомов. Все остальные бывшие сотрудники госбезопасности были или арестованы, или были заключены на непродолжительные сроки, или лишены должностей в органах НКВД, но при этом продолжили свою карьеру на хозяйственном или на низовом партийных поприщах.
Ключові слова: Великий терор, органи державної безпеки, політичні репресії, НКВС, виконавці
Victim, Witness or Executive? The Criminal Archival File of the Operative of Chernihiv Regional NKVD Office Ya. Bautin
The purpose of the article is to examine the specific features of the course of mass repressive operations during the Great Terror, using the archival criminal file of the former chief of the 4th department of the Chernihiv Regional NKVD Office Ya. Bautin. Also, the aim was to show the variety of strategies, used by chekists’ to avoid or minimize the punishment for «violatin the socialistic legitimacy», using the biography of concrete person. Methodology and methods. While reconstructing the key vital events of Ya. Bautin, the authors used the anthropological and prosopographical methods, as well as biographical, chronological, historical-genetic approach, methods of phycological and historical reconstruction, method of application-specific search. Conclusions. Grounding of the found archival materials, which are introduced for scientific use for the first time, authors highlight new nuances of organization and realization of mass repressions in 1937-1938. Key methods of falsification of criminal cases were manipulation with information, phycological pressure, tortures, the use of false witnesses, correction of interrogation protocols, etc. These methods of investigation were authorized by the senior NKVD management in USSR and in UkrSSR. The authors investigated the basic behavior strategies of state security officers who sought to protect themselves from accusations of violated ''socialist law'', and thus minimize punishment: from denying their own guilt and transferring it to senior managment and colleagues to demonstrative repentance and assurances of personal loyalty to the higher partystate leadership. In the post-war period and subsequent decades, party-state leadership was not interested in a real punishment of state security officers. Only odious leaders who were part of the immediate surroundings of the Union or Republican People’s Commissars were strictly punished (in particular, shot). All other former security guards were arrested or imprisoned for a short time, or deprived of office in the NKVD, but continued their career at the grassroots party level or in economy.
Keywords: Great Terror, state security service, political repressions, NKVD, executives
Жив’юк А.. "Використані та викинуті"... на Західну Україну: виконавці Великого терору як "радянізатори" Рівненської області (1939–1941 рр.)
Мета – на підставі документів бюро Рівненського обкому КП(б)У, наказів стосовно особового складу УНКВД/УНКГБ по Рівненській області, особових справ співробітників НКВД/НКГБ та архівно-кримінальних справ репресованих громадян дослідити участь керівників обласного управління НКВД/НКГБ та начальників районних апаратів НКВД/НКГБ у проведенні політики ''радянізації'' у західноукраїнських областях напередодні нымецько-радянської війни. Методологія та методи. Відтворюючи основні етапи біографії співробітників держбезпеки УНКВД/УНКГБ по Рівненській області, автор використав антропологічний та просопографічний підхід. Для реалізації означеної мети були застосовані біографічний, проблемно-хронологічний, конкретно-пошуковий, історико-генетичний, лінійно-хронологічний методи, методи психологічної та історичної реконструкції. Висновки. Автор з’ясував, що західні області УРСР у 1939–1941 рр. перетворилися на «нову територію терору», де НКВД СРСР зберігав й апробував кадри під час масової операції «зачищення від контрреволюційного елементу», що була ініційована комуністичним керівництвом СРСР. Процес ротації та засудження чекістів за «порушення соціалістичної законності», що відбувався в СРСР, починаючи із листопада 1938 р., хронологічно співпав із наданням виняткових повноважень органам НКВД СРСР у Західній Україні. Наркомат внутрішніх справ СРСР призначав на посади до УНКВД/УНКГБ західноукраїнських областей співробітників, ховаючи їх від розслідування за «порушення соціалістичної законності» під час Великого терору. Досить часто рекомендації партійних органів не бралися до уваги. Або партійні комітети ухвалювали кандидатури, які влаштовували органи держбезпеки, не надаючи значення їхній оперативно-слідчій роботі у минулому. Це створило можливість для відрядження і збереження чекістських кадрів, які скомпрометували себе під час Великого терору.
Ключові слова: Західна Україна, Рівненська область, Великий терор, ''радянізація'', органи державної безпеки, політичні репресії, НКВД, НКГБ
''Used and Thrown Away''… to Western Ukraine: the executors of the Great Terror as the Sovietisers of the Rivne oblast (1931–1941)
Purpose of the paper is to explore the participation of the chairs of the District Directorate of the NKVD/NKGB and heads of regional NKVD/NKGB units in the realization the Sovietization policy in west-Ukrainian districts on the eve of the Soviet-German war. The author used the documents of the bureau of the Rivne regional party committee, personnel orders of the Rivne regional NKVD/NKGB units, personal files of the NKVD/NKGB employees, and archival criminal cases of the repressed people. Methodology and methods. In the process of reconstructing the critical stages of the biographies of the employees of state security in the Rivne region, the author used anthropological and prosopographic approaches. He also applied biographical, problem-chronological, historical-genetic, and linearchronological methods, methods of psychological and historical reconstruction. Conclusions. The author concludes that West regions of the UkrSSR turned to be the «new territory of the terror» in 1939–1941. NKVD preserved and tested the employees in the course of the mass operation, aimed at the cleansing of the counter-revolutionary elements and initiated by the highest Soviet authorities. The processes of rotation and conviction of the Chekists for breaking the socialist law started in UkrSSR in November 1938, sang chronologically with the granting the exclusive authority to the bodies of the NKVD in Western Ukraine The Commissariat of Internal Affairs of USSR appointed candidates to the posts in the regional NKVD / NKGB units the western Ukrainian regions very formally. Quite often, the recommendations of the party bodies were ignored. Alternatively, sometimes the party committees approved the candidates neglecting their operational and investigative work in the past. These facts created an opportunity for the secondment and retention of Chekist personnel who compromised themselves during the Great Terror.
Keywords: Western Ukraine, Rivne district, Great Terror, ''Sovietization'', state security authorities, political repression, NKVD / NKGB
Рубан В.. "Бийте у дзвони.": настрої та поведінка селянства Поділля наприкінці 1920-х – початку 1930-х рр. у документах ДПУ УСРР
Мета – на підставі документів органів державної безпеки дослідити настрої та поведінку селян Поділля під час проведення суцільної колективізації. Методологія та методи. Використовуючи антропологічний підхід, автор вивчає типологію поведінки селян в екстремальних умовах масового насилля, що здійснювалося сільськими активістами та працівниками місцевого партійно-радянського апарату. У дослідженні були використанні проблемно-хронологічний, історико-типологічний, конкретно-пошуковий та історико-генетичний методи. Висновки. Автор типологізує настрої і поведінку селян Поділля за формами їхнього прояву. Під час проведення суцільної колективізації та розкуркулення подільські селяни вдавалися до різних стратегій – від пасивного споглядання за подіями, що відбувалися навколо, до радикальних форм протесту – озброєного повстання. Найчастіше селяни виказували апатію та байдужість, пасивно ставилися до виробничого процесу та до особистих повсякденних практик. На підставі аналізу архівних документів автор виділяє такі протестні форми поведінки, доступні для селянства: вихід із колгоспів; зневажливе ставлення до представників сільської і районної адміністрації; скарги до партійно-радянських органів, редакцій республіканських, окружних, обласних газет; виготовлення інформаційних та агітаційних листівок. Крім того, переважна більшість селян співчувала долі розкуркулених та виселених односельців і вимагала їх повернення додому. Серед селян поширеними були чутки про зовнішньополітичну кризу СРСР та можливості повалення через це комуністичного режиму. Радикальні форми селянських протестів, у відповідності до їхньої мети та перебігу, поділяються на два типи. Перший – виступи, що мали на меті ліквідацію колгоспу і завершувався після розбору усуспільненого майна. Другий – передбачали зміну принаймні сільської адміністрації, а гасла учасників повстання свідчили про перспективи зміни/повалення комуністичного режиму. Автор розглядає ці терористичні акти як свідому протестну форму і водночас – помсту за дії, що порушували або нівелювали традиційні селянські цінності.
Ключові слова: селяни, Поділля, настрої, ДПУ, повстання.
''Ring the Bells…'': The Public Moods and Behavior of the Peasantry in Podillya Region during the late 1920s – early 1930s in the Documents of State Political Directorate of the UkrSSR
The purpose of the paper is to research the public moods and actions of the peasants in the Podillya region during the mass collectivization, using the documents of State Political Directorate. Methodology and methods. The author uses the anthropological approach to study the typology of the peasants’ behaviour in the conditions of extreme violence. This violence was committed by village activists and employees of the local Party and Soviet apparatus. The author also used problem-chronological, historical-typological, and historical-genetic methods. Conclusions. Author typifies the public moods and behaviour of the Podillya peasants according to the forms of their manifestation. During mass collectivization and dekulakization, peasants used different strategies – from the passive contemplation of the events to radical forms of protest – armed rebellion. The indifference and apathy were the most often reaction. Peasants passively treated the production process and personal daily practices. Grounding on the archival materials, the author identifies such types of protest behaviour, which were accessible for peasantry: withdrawal from collective farms; disparaging treatment of representatives of rural and district administration; complaints to local Party and Soviet bodies, editorial boards of republican, district, and regional newspapers; production of information and campaign leaflets. Moreover, most of the peasants were sympathetic to the fate of dispossessed and kicked out home folks and demanded to bring them back home. The rumours about the USSR foreign policy crisis and the possibility of overthrowing the communist regime were popular among peasants. Radical forms of peasant protests are divided into two types, according to their purpose and course. The first is the uprisings aimed at the liquidation of the collective farm. They ended after the dismantling of the public property. The second was to change the village administration, and the slogans of insurgency participants testified to the prospect of a change/ overthrow of the communist regime. The author views these acts of terrorism as a conscious protest form and, at the same time, an act of revenge for actions that violate or neutralize traditional peasant values.
Keywords: peasants, Podillya, public moods, uprising, State Political Directorate
Гула С.. Соціально-психологічний портрет співробітника радянських органів державної безпеки на Поділлі (1928–1938 рр.)
Мета дослідження. На підставі документів особових справ співробітників державної безпеки, опублікованих біографічних відомостей представити узагальнений образ співробітника держбезпеки, який працював на Поділлі у 1928 – наприкінці 1930-х рр. Методологія та методи. Застосування статистичних методів дозволило дослідити кількісні зміни кадрового складу чекістів на регіональному рівні у 1920–1930-х рр. Біобібліографічний, компаративістичний, культурно-історичний та психологічний методи дозволили реконструювати образ співробітника НКВС, який працював у провінції. Висновки. Для дослідження було обрано 44 особи, які упродовж 1928– 1938 рр. працювали на керівних посадах в органах ДПУ–НКВС Поділля. Чимало з них брали участь у громадянській війні у Росії, війнах радянської Росії проти України та Польщі, придушені антирадянських повстань. На керівні посади у територіальні органи держбезпеки Поділля їх призначали у віці 32–36 років, з чекістським стажем понад 10 років. Проаналізувавши біографічні дані, автор дійшов висновку, що більшість з чекістських керівників були малоосвіченими, мали непролетарське походження і були членами Комуністичної партії. За національною ознакою – понад половину з них були євреями. Відтворюючи психологічний портрет співробітника органів держбезпеки, автор акцентував увагу на схильності до жорстокої, іноді садистської поведінки, грубості у спілкуванні з оточуючими. Практично всі страждали нервовими захворюваннями. Формування психотипу чекістів відбувалося під впливом військових і революційних подій, кризи усталених порядків, знецінення людського життя. Кар’єрні амбіції поєднувалися із маніпуляціями, до яких вдавалося керівництво і партійні очільників з метою «посилити» боротьбу з «ворогами народу» й «антирадянськими елементами». У свою чергу, це спричиняло застосування різних видів насилля стосовно підслідних.
Ключові слова: соціально-психологічний портрет, співробітник, чекіст, органи ДПУ–НКВС, Поділля.
Social and Psychological Portrait of the Officer of the Soviet State Security Bodies in the Podillya region (1928–1938)
The purpose of the paper is to present the generalized image of the officer if state security bodies, who worked in the Podillya region in 1928-late 1930s. The author grounded on the information from the personal files of these officers and published biographical data. Methodology and methods. The author used the statistical method, and this allowed to trace the quantitative changes of the staff on the regional level in 1920–1930s. Biobibliographical, comparative, phycological and culturehistorical methods made the reconstruction of the image of the provincial NKVD officer possible. Conclusions. Forty-four people were chosen for the research. During 1928– 1938 they worked in senior positions in Podillya state security regional office. A lot of them took part in the Civil war in Russia, wars, which Soviet Russia waged on Ukraine and Poland, suppressed anti-Soviet uprisings. They were appointed to senior positions in the territorial bodies of the state security bodies at the age of 32–36 years, having a Chekist experience of more than ten years. After the analyses of biographical data, the author concluded, that most of Chekist chiefs were poorly educated, were nonproletarian in origin and were members of the Communist Party. More than half of them were Jews. While reconstructing a psychological portrait of a security officer, the author emphasized the growing tendency to violent, sometimes sadistic manners, rudeness in communication with others. Almost everyone suffered from nervous diseases. The formation of the psychotype of the Chekists occurred under the influence of military and revolutionary events, the crisis of old established order, the devaluation of human life. Career ambitions were combined with manipulations by the leadership and party leaders to «intensify» the fight against «enemies of the people» and «antiSoviet elements». In turn, this led to the use of various forms of violence against the detainees.
Keywords: social and psychological portrait, employee, security officer, DPU–NKVD bodies, Podillya.
Бажан О.. Щербицький та дисиденти (за документами КДБ та ЦК КП України)
Мета дослідження – спираючись на виявлені документи і матеріали, дослідити ідеологічну політику Володимира Васильовича Щербицького (1918–1990) на посаді першого секретаря ЦК КПУ (з 1972 р.), визначити його особисте ставлення до дисидентського руху в Українській РСР. Методологія та методи. Провідними для дослідження стали антропологічний та просопографічний принципи. Проблемно-хронологічний підхід зумовив принципи відбору архівних матеріалів. У процесі дослідження основних етапів політичної біографії В. Щербицького були використанні порівняльно-історичний, культурно-історичний та психологічний методи та застосований мікроісторичний підхід. Висновки. Посилення ідеологічного та морального тиску на суспільнополітичне життя в УРСР, зокрема переслідування дисидентського руху, упродовж 1970-х рр. пов’язане з діяльністю В. Щербицького та його креатурою Валентином Маланчуком. В. Щербицький поділяв курс кремлівського керівництва щодо обмеження компетенції республіканських органів управління в ухваленні рішень. У свою чергу, це спричинило нові імпульси політики русифікації в УРСР. Палкий прихильник тези про «зближення націй і досягнення їхньої повної єдності», В. Щербицький, услід за Л. Брежнєвим, відмовився від вживання назви «український народ» і використовував поняття «народ України». Володимир Щербицький особисто контролював агентурно-оперативну діяльність Комітету держбезпеки при Раді Міністрів УРСР, спрямовану на придушення опозиційного руху в Україні. Як наслідок, у в’язницях і таборах опинилися найбільш активні та послідовні учасники українського національного руху, які прагнули об’єднати зусилля для створення умов вільного розвитку радянської України, а також окремі громадяни, котрі висловлювали своє невдоволення існуючим державним й суспільним ладом.
Ключові слова: В. Щербицький, дисидентський рух, Комітет державної безпеки при РМ УРСР.
Volodymyr Shcherbytsky and dissidents (according to the documents of the KGB and the Central Committee of the Communist Party of Ukraine)
The purpose of the study – to trace the ideological policy of Volodymyr Shcherbytsky(1918–1990) in a position of the first secretary of the Central Committee of the Communist Party of Ukraine (since 1972), to find out his personal attitude to the dissident movement in UkrSSR. Methodology and methods. The leading methods for this survey were the anthropological and prosopographical principles. The problem-chronological approach has determined the principles of selecting archival materials. In the process of studying the main stages of Volodymyr Shcherbytsky’s political biography, comparative-historical, cultural-historical and psychological methods were used, as far as the micro-historical approach. Conclusions. The growth of ideological and psychological pressure on social and political life, in particular – the prosecution of the dissident movement, during the 1970th relates to the activities of the Volodymyr Shcherbytsky and his protegee Valentyn Malanchuk. Shcherbytsky agreed with the Kremlin leaders that the frame of reference of the republican authorities should be narrowed. As a result, this led to the new bursts of the russification policy in UkrSSR. Shcherbytsky was the fierce supporter of the thesis about «the rapprochement of nations and the achievement of their full unity». So, he started using the name «people of Ukraine» instead of «Ukrainian people». He personally controlled the agent operational activity of the Committee for State Security, aimed to suppress the opposition movement in Ukraine. As a result, the most active and consecutive members of the Ukrainian national movement, who tried to cooperate in order to create the conditions for free development of the Soviet Ukraine, and some ordinary citizens, who took risk to speak out the dissatisfaction with the existing order, found themselves in prisons and cages (forced labor camps).
Keywords: Volodymyr Shcherbytsky, dissident movement, Committee for State Security under the Council of Ministers of the UkrSSR.
